Вчителі, викладачі, вихователі – ті, хто перетворили свої заклади на прихисток у буремному лютому-березні, навчали дітей із підвалів та різних куточків світу, і нині нарівні з військовими продовжують щодня боротися за наше українське майбутнє. Під звуки повітряних тривог, з уроками в укриттях та постійною турботою не про себе, про інших – напередодні свого професійного свята вони зізнаються: повномасштабна війна змінила кожного і кожну та змусила побачити у своїй роботі справжнє.
– Важко. Важкі діти, важкі умови, постійні тривоги, постійні нервові зриви у дітей, навіть, бувають, вони складно сприймають навчальний матеріал, складно їм щось донести цікаво. Намагаємося якось виходити з цього положення, намагаємось якось більше їх мотивувати, більше їх любити, опікуватися ними. Рухаємося вперед, – зазначила викладачка Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування Тетяна Чикіна.
– З роками розумієш, що, крім того, що треба володіти необхідними знаннями, навичками, інноваційними методиками, все ж таки в пріоритеті треба, щоб залишалась бездоганна, безумовна любов до дітей. Тому що навчання без любові просто втрачає сенс, а робота, якщо вона улюблена, це просто задоволення всього твого життя, – підкреслила директорка чернігівської ЗОШ І ступеня №25 Наталія Кириленко.
Цього дня тут як і щороку, традиційно відзначили педагогів і педагогинь за особисті здобутки і те, що рухають чернігівську освіту вперед – нагородами від держави, міста й області.
Після пошкоджень росіянами різною мірою 80-ти% всіх навчальних закладів Чернігова, сфера освіти була однією із трьох пріоритетів відновлення разом із житлом та критичною інфраструктурою, аби спонукати людей повернутися у своє місто. Так, лише зі шкіл у вересні минулого року у своїх стінах запрацювало 22, що в очному форматі прийняли більше 10 тисяч дітей – це був один із найвищих показників по Україні. На сьогодні це вже 23 тисячі учнів та учениць і три десятка закладів. І особлива заслуга в цьому – власне педагогічних колективів, сказав Олександр Ломако.
– Всі чудово розуміють, що наша освіта, наше право навчатися рідною мовою, право вивчати історію й інші предмети за українською програмою, а не навʼязаною сусідньою державою чи будь-якою іншою – це основа нашої ідентичності. І це те, що в нас ворог ненавидить більше за все. Тому що ми бачимо скільки в Чернігові зруйновано або пошкоджено закладів освіти, скільки по Україні регулярно руйнується або нищиться закладів освіти, це ж не просто так. Це тому, що наша освіта для них як кістка в горлі, і вони би не хотіли, щоб українські діти росли і ставали такими, якими вони стають – вони стають незалежними, вони стають європейськими, вони зростають на абсолютно інших цінностях. Переконаний, що педагоги виконують роль зараз в суспільстві надзвичайно важливу і я прирівнюю в деяких випадках їх до наших захисників, тому що це – захист нашого майбутнього, – підкреслив в. о. Чернігівського міського голови Олександр Ломако.
– Мама ділиться зі мною наступним, до неї звертається донька і каже: мамо, я сумую за березнем 22-го року, які були люди, які вони були щирі, як вони один одного підтримували, як вони всім ділилися, як вони не думали про себе, віддавали останнє. Сподіваюся, що кожен з нас на своєму місці в садочку, в школі, в професійній освіті, у вищій освіті, зробить все можливе, щоби не потрібно було подібних порівнянь для того щоби покоління, яке росте, зростало в щасті, в любові, готове завжди поділитися цим з ближнім, підтримати, – зазначив начальник управління освіти ЧМР Василь Білогура.
Наразі всі діти, незалежно від того, залишалися вони в період активних бойових дій в оточеному Чернігові чи рятувалися, переживають психо-емоційну травму – в багатьох батьки стоять на захисті країни, хтось втратив своїх рідних чи друзів, або власну домівку. І педагоги це перші люди, які допомагають адаптуватися до реалій життя, а школа – перше місце, що повертає відчуття нормальності, зазначив виконуючий обов’язки очільника Чернігова. До свята вони також отримають 20-ти% надбавки до зарплат – враховуючи можливості бюджету, посильну підтримку від міста.
– Роль нашої освіти дуже велика, вона мабуть зараз найбільш зрозуміла всім українцям, найбільш оцінена за всі роки Незалежності. І ті багато недопрацювань, відсутність дуже часто державної уваги до праці освітянина і в матеріальному плані, і в плані розвитку, в плані інновацій, вона звичайно має бути виправлена навіть зараз, під час війни. Ми розуміємо що це мінімальна цифра, яку ми можемо виплатити для того, щоб слова подяки, які сьогодні, завтра, вчора всі будуть говорити освітянам, щоб вони хоч якось були підкріплені, – зауважив Олександр Ломако.
Щодо напрямків, в яких має працювати держава, Ломако назвав гідний рівень оплати праці та фіксований відсоток ВВП, що йтиме на розвиток сфери освіти, а для міста – безпека, подальше відновлення, модернізація закладів і обладнання профільних класів фізики, хімії, математики та іноземних мов, а також робота на якість і знання дітей, аби чернігівські школи були в переліку кращих в Україні.
