Яким має бути меморіал на Масанах, щоб зберегти пам’ять про події весни 2022 року і залишатися важливим для людей через десятки років? Відповідь на це питання у Чернігові почали шукати разом — мешканці мікрорайону, ветерани та родини загиблих працюють над майбутнім меморіальним простором разом із архітекторами, художниками, фахівцями з меморіалізації та дослідниками пам’яті з різних міст України.

Дводенний воркшоп відбувся у межах проєкту «Спільна пам’ять». Його учасники напрацьовували бачення майбутнього меморіалу та визначали, яким має бути простір пам’яті на Масанах.

«В 22-му році до управління культури надійшов запит від мешканців про те, що там має бути меморіал про події, які відбулися навесні 22-го року», — розповіла заступниця начальника управління культури та туризму Чернігівської міської ради Катерина Литвин.

Навесні 2022 року Масани опинилися серед районів Чернігова, які зазнали найінтенсивніших обстрілів. Саме тут відбулося бойове зіткнення, під час якого танковий екіпаж першої окремої танкової Сіверської бригади загинув, зупиняючи прорив російської бронетехніки.

Для мешканців Масанів ця історія має не лише загальноміське, а й особисте значення. Під час обстрілів люди допомагали військовим, ділилися з ними їжею, а загиблі захисники стали для багатьох частиною власної історії.

«Якщо не пам’ятати тих, хто віддав за нас життя, то майбутнього немає тоді у нас. Це дуже важливо», — говорить мешканка Масанів Наталія Шевченко.

Тепер учасники мають визначити не просто зовнішній вигляд майбутнього меморіалу. Йдеться про його зміст, функцію та місце у просторі мікрорайону. Напрацьовані під час воркшопу рішення мають стати основою технічного завдання для майбутнього конкурсу.

«Ми можемо сформулювати правильно завдання для художників і архітекторів, щоб отримати гідне художньо-просторове рішення — з урахуванням того, який запит є у мешканців і як це мало би бути з точки зору розвитку культури пам’яті», — зазначила співзасновниця ГО «Музей сучасного мистецтва» Ольга Балашова.

Важливо, що майбутній меморіал розглядають не як окремий пам’ятник, а як частину сучасного простору Масанів. Він має бути зрозумілим і доступним для різних поколінь — від дітей та молоді до тих, хто пережив події 2022 року безпосередньо.

Окреме завдання — подивитися на майбутній меморіал не лише з позиції сьогодення, а й на перспективу наступних десятиліть.

«Ми б хотіли подумати з перспективи 50–100 років. Яким має бути меморіал, щоб він працював не тільки для того, щоб втамувати біль і мати місце, куди можна прийти, сісти, посидіти і згадати все, що пережили, але і для тих, хто буде жити, коли вже нас не буде, і щоб цей досвід передати і засвідчити», — пояснила Ольга Балашова.

Катерина Даценко, співзасновниця ГО «Вшануй», називає такий підхід системним. За її словами, створення меморіалу — це тривалий і складний процес, який потребує діалогу та роботи з громадою.

«Я вперше загалом бачу, як системно підходять до меморіалу, до теми пам’яті і вибудовують щось таке, що і задовольнить всіх, і не тимчасове рішення, а потенційно навіки. Це довго, це складно, це дорого, це дуже напряжно. Але я думаю, що це може стати гідним прикладом для наслідування», — сказала Катерина Даценко.

Наступний етап — відкритий конкурс для художників та архітекторів. На його основі мають визначити три проєкти, після чого мешканці Масанів і Чернігова зможуть обрати один із запропонованих варіантів.

Після цього має бути розроблена проєктно-кошторисна документація. Тож коли місто буде готове перейти безпосередньо до створення меморіалу, вже матиме сформоване бачення майбутнього простору.

«Чернігів має можливість провести реально відкритий конкурс для людей, які хочуть працювати з цим меморіалом і запропонувати свої візуальні концепції. І на момент, коли вже після третього оцінювання ми запропонуємо мешканцям мікрорайону Масани, зокрема і Чернігова загалом, бачення, які митці нам пропонують, громада має право відібрати той візуальний концепт, який сподобається», — розповіла Катерина Литвин.

Проєкт «Спільна пам’ять» реалізується за підтримки Partnership Fund for a Resilient Ukraine, у співпраці з ГО «Музей сучасного мистецтва», ГО «Північна культурна столиця» та Управлінням культури та туризму Чернігівської міської ради.

Занедбана будівля колишньої 10-ї школи у Чернігові стала місцем, де регулярно збираються підлітки та сторонні. Місцеві розповідають про пожежі, бійки, алкоголь і побоюються за дітей, які щодня проходять поруч.

Проблему на сесії міської ради порушив депутат Олександр Ломако. За його словами, мешканці прилеглого району неодноразово зверталися зі скаргами на ситуацію довкола будівлі.

«За інформацією мешканців, будівлю неодноразово підпалювали. Сама територія регулярно використовується сторонніми особами», — зазначив Олександр Ломако.

Колишня школа розташована поруч із діючою 20-ю гімназією. Батьки кажуть, що через занедбану територію діти почуваються небезпечно, коли проходять повз.

«Немає можливості бути постійно з дитиною, супроводжувати в школу, зі школи, бути постійно поряд і тому переживаю. Хвилююсь», — розповідає місцева мешканка Ірина Василенко.

Її донька також боїться проходити повз колишню школу.

«Мені дуже страшно проходити біля цієї школи», — каже дівчина.

Мешканка будинку навпроти колишньої школи Олена розповідає, що пожежі тут виникають регулярно. За її словами, через події на території доводиться неодноразово викликати поліцію.

«Два рази на тиждень стабільно її підпалюють. Вона горить постійно», — говорить Олена.

Жінка також каже, що на території постійно збираються люди, вживають алкоголь, а іноді, за її словами, з’являються люди у стані наркотичного сп’яніння.

«Постійно гармидер і то, що тут постійно то вішаються, то п’ють, то якісь наркомани ходять, це постійно вже просто нема сил з цим боротися. Це крик душі вже», — каже мешканка.

Місцеві розповідають і про небезпечні випадки на території та поруч із нею. Зокрема, згадують самогубство людини в колишній школі та регулярні збори підлітків біля занедбаного гуртожитку неподалік.

«Каждий Божий день. І з утра, ввечері це обов’язково, там сходки», — розповідає Валентина.

Мешканці просять привести територію навколо колишньої школи до ладу та забезпечити постійний контроль за будівлею.

Олександр Ломако пропонує включити цю адресу до постійного маршруту поліцейського патрулювання, особливо у вечірній час.

«Це питання до правоохоронних органів, які мали би на моє прохання включити її в адресу постійного патрулювання, особливо у вечірній час», — зазначив депутат.

Напередодні Дня працівників освіти у Чернігові знову порушили питання оплати праці людей, які працюють у дитячих садках. Йдеться не лише про вихователів, а й про помічників вихователів та технічний і обслуговуючий персонал.

У деяких садочках через нестачу працівників люди змушені працювати за двох. Додаткове навантаження створюють і повітряні тривоги.

«Десятки вакантних посад в садочках і в деяких садочках є вже умови, що помічник вихователя працює на дві групи одночасно».

За словами Олександра Ломако, середня зарплата вихователя становить близько 10 тисяч гривень. Він пропонує запровадити муніципальні доплати педагогічним працівникам дошкільних закладів.

У 2025 році держава запровадила щомісячну доплату педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти за роботу в несприятливих умовах. Для педагогічних працівників інших закладів освіти, зокрема дошкільної, уряд рекомендував місцевим органам самоврядування встановлювати аналогічні доплати за рахунок місцевих бюджетів.

Наразі бюджетом Чернігівської громади розпоряджається міська військова адміністрація. У Чернігові таку доплату працівникам дошкільної освіти поки не запровадили.

Ломако вважає, що питання потрібно врахувати під час формування бюджету громади на наступний рік.

«Таким чином існує можливість запровадити відповідну доплату. Це не просто підтримка вихователів, це повага з боку громади і вдячність за ту роботу».

Окремо депутат порушує питання оплати праці технічного та обслуговуючого персоналу шкіл і садочків. Це кухарі, прибиральники, електромонтери, медичні сестри, двірники та підсобні працівники.

Особливо гострою, за його словами, є ситуація з працівниками харчоблоків. Під час тривалих відключень електроенергії минулої зими кухарям доводилося виходити на роботу о 2–3 годині ночі, щоб приготувати їжу для дітей.

«Технічний працівник отримує 7,000 грн на руки, медична сестра — 6,500. Як за такі гроші можна вижити?»

Ломако пропонує провести фінансові розрахунки та підготувати необхідні документи для встановлення додаткових виплат.

«У зв’язку з викладами вимагають так само невідкладно опрацювати питання встановлення додаткових виплат, для того, щоб технічні працівники освіти отримували хоча б 10,000 грн на руки, хоча б».

За його словами, необхідні доплати мають бути передбачені під час формування бюджету Чернігівської громади на 2027 рік.

У Чернігові триває набір на програму професійної підготовки електриків та електромонтажників. Безкоштовне навчання дає можливість опанувати новий фах з нуля, підвищити кваліфікацію або змінити професійний напрям.

Для чернігівок Зої та Лесі рішення долучитися до програми почалося з цілком побутової історії.

«Ми з кумою люстру самі вішали, висіла сім років на ізоленті, треба ж якось вже робити наступний крок. І вибивало постійно. Так тепер хочемо навчитись так, щоб не вибивало».

Жінки кажуть: в умовах війни практичні знання з електрики стають дедалі актуальнішими. Особливо коли в місті та області регулярно виникають проблеми з електропостачанням, а фахівців робітничих професій бракує.

«Дуже мало чоловіків, тим паче чоловіків робітничих спеціальностей. Зараз часто виключають світло, вимикають… І це в даний час дуже актуально — підключити ту же саму сонячну панель», — говорить одна з учасниць.

Програма розрахована не лише на тих, хто хоче отримати першу професію. Окремий напрям — професійна адаптація ветеранів та ветеранок. Власним досвідом необхідності перекваліфікації ділиться ветеран Сергій Довбиш, який після понад 25 років служби зіткнувся з необхідністю заново шукати своє місце на ринку праці.

«На своєму особистому досвіді, коли звільнився з лав Збройних сил України після довготривалого проходження військової служби понад 25 років, був здивований, вражений тим, що на сьогоднішній день на ринку праці такого наповнення знаннями і досвідом, який я мав, не користується попитом», — розповідає Сергій Довбиш.

За його словами, навчання на електрика може стати одним із інструментів для повернення до цивільного життя та подальшого працевлаштування.

«Електрики, якщо ми розглядаємо цей проект, який зараз пропонується, во всі часи вкрай потрібні і важливі, і необхідні. Це як інструмент додатково отримати освіту і на перспективу мати можливість працевлаштування».

Навчання триватиме п’ять місяців. Теоретична підготовка проходитиме онлайн та офлайн, а практичні навички учасники здобуватимуть у навчально-практичному центрі Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту та безпосередньо на підприємствах критичної інфраструктури.

Програму сформували з урахуванням реальних потреб місцевих роботодавців. Учасники опановуватимуть електромонтаж, роботу із силовими мережами та електрообладнанням, складання електричних щитів, а також альтернативні джерела енергії.

Для Чернігова підготовка таких фахівців має не лише освітнє, а й практичне значення. В умовах війни та постійних атак на критичну інфраструктуру громада потребує кваліфікованих працівників, які можуть оперативно відновлювати пошкоджені системи.

«Саме професія електрика сьогодні є найбільш необхідною, оскільки питання і проблема ремонту критичної інфраструктури постійно присутня, і ми постійно потребуємо, як громада, кваліфікованих робітників, які б дуже оперативно, фахово змогли відновлювати критичну інфраструктуру», — зазначає начальниця відділу міжнародних відносин та інвестицій Чернігівської міської ради Наталія Хольченкова.

Проєкт реалізують Peace Winds Japan та Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту за фінансової підтримки Бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enabel та Уряду Бельгії.

Для Peace Winds Japan це продовження підтримки Чернігова, яка розпочалася ще під час блокади міста у 2022 році. Тоді організація допомагала відновлювати пошкоджені заклади, зокрема дитячі садки №4 та №72.

«Вони зробили величезний вклад у відбудову нашого закладу. Ремонти груп, їх приміщення, заміна опалення, величезні кошти, які вони вклали і для того, щоб люди мали можливість повернутися на свої робочі місця, для того, щоб діти могли повернутися до своїх груп і навчатися вже в нашому рідному садочку», — згадує директорка ДНЗ №72 Євгенія Савченко.

Перша група майбутніх електриків та електромонтажників розпочне навчання вже у жовтні. Водночас у чернігівців ще є можливість долучитися до другої хвилі програми, яка стартує у грудні.

Подати заявку на навчання можна заповнив форму:

Гаряча лінія: 0 800 304 204

У Чернігові пропонують запровадити муніципальні виплати екіпажам протиповітряної оборони за знищені повітряні цілі. Питання на сесії міської ради вчергове порушив депутат Олександр Ломако.

За його словами, він неодноразово спілкувався з військовими, які працюють у складі мобільних вогневих груп. Ломако стверджує, що додаткова виплата від міста могла б посилити мотивацію екіпажів.

«Якщо місто буде доплачувати аналогічну цифру до тієї, що доплачує держава, — 32 500 умовно за кожен екіпаж, — хлопці сказали: “Ми там будемо ночувати”. На моє запитання, чи збільшиться ефективність і кількість збитих цілей, була відповідь однозначно: так», — сказав Олександр Ломако.

Механізм для підтримки груп ППО за кошти громад уряд передбачив у травні, внісши зміни до постанови №699. Громади отримали можливість фінансувати такі групи з місцевих бюджетів, зокрема виплачувати винагороду за знищені повітряні цілі.

Попри це, Чернігів поки цим механізмом не скористався. Нині бюджетом міста розпоряджається військова адміністрація.

Ломако зазначає, що вже звертався з цього питання до міської ради та фінансового управління. У відповідь, за його словами, отримав пояснення, що рішення належить до компетенції військової адміністрації.

«Я писав звернення на міську раду, я писав звернення на фінансове управління. На жаль, відповідь була така, що це компетенція військової адміністрації і місто на бюджет не впливає. Я публічно хотів би ще раз наголосити, що ДФТГ, доплата за збиті цілі — і уряд дозволив це», — зазначив депутат.

Ломако закликає передбачити такі виплати у бюджеті та програмі на наступний рік. На його думку, це має бути частиною системної підтримки ППО, яка захищає Чернігів від повітряних атак.

«Це потрібно робити, тому що набагато дешевше буде виплатити премію заслужену за збиту ціль, ніж ліквідовувати наслідки. А якщо так станеться, не дай Боже, що загине ще хтось із цивільних чи нецивільних, то це буде набагато дорожче», — наголосив Олександр Ломако.

За його словами, питання муніципальних виплат екіпажам ППО варто врахувати як під час внесення змін до бюджету на цей рік, так і під час формування бюджету на наступний.

«На наступний рік передбачити це в програмі і почати виплачувати цю доплату. Це дуже важливо і це дійсно питання безпеки», — сказав депутат.

Андрій Лівенко — Почесний громадянин Чернігова. 18 вересня депутати міської ради одноголосно підтримали пропозицію Олександра Ломако присвоїти командиру це звання — на жаль, посмертно.

За словами Олександра Ломако, Лівенко зробив багато для формування Сил територіальної оборони на початковому етапі повномасштабного вторгнення та оборони Чернігова. У 2023–2024 роках громада допомагала військовій частині, яку він очолював.

«Він так сильно завжди переживав за хлопців, за їхнє життя, за збереження їхнього здоров’я. От вони називали його “Батя” — це таке псевдо, яке говорить про те, що до нього ставилися як до батька і поважали».
— Олександр Ломако, депутат Чернігівської міської ради

Для тих, хто знав Андрія Лівенка як командира, він був людиною, яка брала відповідальність за інших. Для доньки Марії — людиною, яка все життя свідомо обирала Україну.

«Родина і Україна. Україна – найперша. Я думаю так».
— Марія Лівенко, донька Андрія Лівенка

Після школи Андрій Лівенко обрав військову службу і понад 30 років присвятив себе армії. У жовтні 2020 року він очолив 162-й батальйон територіальної оборони. Саме на цій посаді зустрів повномасштабне вторгнення.

У перші години його підрозділ вступив у бій із російськими військами, а під командуванням Лівенка до оборони Чернігова стали тисячі добровольців.

Після оборони міста він продовжив виконувати бойові завдання на інших напрямках. 1 серпня цього року Андрій Лівенко загинув під час бойового завдання на Сумщині.

Для родини нове звання — передусім про вдячність тим, хто захищав Чернігів і продовжує захищати Україну.

«Я думаю, в першу чергу, важливо для нас всіх, як для людей, як для громадян України, тому що це вже, на жаль, посмертно і він цього вже не почує. Але для нас ми маємо розуміти, що ми людяні, що ми можемо цінувати професійність і цінувати своїх сильних і бути їм вдячними».
— Леся Мальцева, сестра Андрія Лівенка

Сам Лівенко до нагород ставився інакше. Коли йшлося про медаль «За оборону Чернігова», він вважав, що передусім її мають отримати ті, хто вчора ще був цивільним, а з початком повномасштабної війни став до лав оборонців міста.

«Він взяв відповідальність за цих людей на свої плечі, і тому він вважав, що основні нагороди мають бути простим хлопцям, простим солдатам, які вчора ще були в цивільному житті, а сьогодні за покликом серця стали на захист рідного міста».
— Леся Мальцева, сестра Андрія Лівенка

За словами сестри, саме тому відзнаку «За оборону Чернігова» Лівенко отримав пізніше за багатьох своїх військових.

«І ця відзнака — це стимул для тих військових, які зараз тримають нашу державу».
— Леся Мальцева

Андрій Лівенко не любив публічності. Для доньки він залишився не командиром і не нагородженим військовим — передусім татом.

«Налаштовував, щоб я нічого не боялась, напевно, от, щоб завжди йшла вперед. Казав, що він завжди поруч, хоча був далеко, постійно на війні».
— Марія Лівенко

Ім’я Андрія Лівенка офіційно стало частиною історії міста, яке він захищав у найтяжчі дні.