Шановні працівники житлово-комунального господарства!
Від щирого серця вітаю вас з професійним святом.

Чернігівці – пишаються вами! Все місто вдячне за вашу роботу! Україна бере приклад із вас!
Чоловіки і жінки, всі, хто працює в комунальному господарстві міста – ви справжні Герої!

Рік тому, коли місто було в частковій блокаді, під щоденними обстрілами ви продовжували вивозити сміття, доставляли людям воду, виконувати всі свої функції, щоб не допустити тут лиха. Дякую за ваш неймовірний внесок у відновлення міста та повернення Чернігова до нормального життя, наскільки це можливо під час війни. Дякую вам за чисте місто, за якісні послуги, за ваш патріотизм та любов до рідного міста!

Бажаю вам та вашим близьким міцного здоров‘я та Перемоги України та мирного неба над нашими містами!, – сказав Олександр Ломако.

В інтерв’ю з виконуючим обов’язки міського голови Чернігова Олександром Ломако обговорили важливі питання з життя міста: програма компенсації комунальних послуг для зруйнованих квартир, матеріальна допомога за внесок у відновлення Міста-Героя, створення Музею Стійкості, стан справ в медичній галузі міста, тощо.

У черговому випуску програми «Нові правила» говоримо про те чи варто замість 8 березня відзначати 25 лютого? Які недоліки законопроєкту, який це пропонує? Та чи мають в принципі бути свята, прив’язані до гендеру?

Уявіть собі, ти живеш нормальним життям і ти потрапляєш в пекло, – каже Анна Мальована, дружина військового.

Її чоловік боронить Україну, вона допомагає та підтримує його, а найголовніше – чекає вдома. Життя чернігівської вчительки Анни Мальованої та її чоловіка Дениса, як і тисяч українських родин, кардинально змінилося після початку повномасштабного вторгнення.

Звичайне було життя, сварились, обіймались, їздили відпочивати, якісь у нас були плани. Зранку зателефонувала моєї доньки подружка з Городні, каже: “Обстрілюють”. І все, почалося. Перші дні, я знаю, що вони з хлопцями намагалися піти до тероборони, але коли вони туди вже прийшли, їм сказали, що все достатньо, в нас вже немає зброї, тобто якось не склалося, але вони чимось займалися. Я знаю, як тільки починалася ніч, десь вони збиралися, якісь вони робили речі, але тим не менш, вони не стояли осторонь, – розповідає пані Анна.

Торік, на початку грудня, чоловік Анни Мальованої вступив до лав Збройних сил України. Для жінки це стало несподіванкою.

Все це відбулося в такій таємниці від мене, він мене вже поставив перед фактом, каже мені “Анна, я через тиждень вже йду до війська”, – пригадує жінка.

З того часу вони не бачилися чотири місяці. Через поганий зв’язок подружжя спілкується не часто і лише в інтернеті. Найважче – втратити зв’язок на декілька днів.

Мої знають, що поки я не отримала якогось повідомлення, що все окей – Анну не чіпаємо. Тобто я, якщо мені хочеться, зателефонувати не можу. Я не можу, наприклад, спитати “Як ти?”, тому що я знаю, що це може бути ситуація якась нестандартна і цей мій дзвінок, повідомлення, воно може вибити його з колії, – розповідає Анна.

Анна Мальована – волонтерка: плете сітки, збирає банки для окопних свічок. Також жінці вдалося зібрати 77 тисяч гривень та надіслати тепловізор для бригади чоловіка.

Чесно кажу, я не думала, що колись почну такі речі робити, але все ж таки спробувала. Тому що я знаю, що от для них потрібен був тепловізор, це їх очі вночі, тому що оці поганці лізуть як тільки сіріє на вулиці і лізуть одне за одним як  оті пагані таргани. Кажуть, Аня, якщо є можливість, ну а в мене що, варіанти є? Дуже добре, що я людина публічна, мене багато хто в місті знає, в мене величезна кількість випускників, колег моїх, друзів. Я працювала паралельно в багатьох освітніх закладах нашого міста і за тиждень – 77 тисяч назбиралося. Я навіть не думала, – ділиться жінка.

Крім того, Анна Мальована навчилася створювати шеврони на 3D-принтері.

Я спробувала, зробила з пєтєлічками, думаю: “гарно виглядає”, спробую. Була можливість якраз поспілкуватися, показала, говорю “хлопці, отака штука”. “Класно, друкуй!” По-перше, вони не всі знають, що таке можна надрукувати, а Денис сказав, що це “Чернігівська 3D вишиванка”. Хтось мотанки робить, хтось робить браслети, а в мене фішечка, в мене 3D принтер і в мене є шеврони, – посміхається Анна Мальована.

Жінка переконана: українців неможливо перемогти, адже ми – нація вільних та розумних людей. Проте важливо пам’ятати імена всіх героїв, що віддали своє життя за нашу країну.

Я впевнена, що ніякої русні тут у нас не буде, що ми будемо жити в своїй державі, вільній державі і ми ніколи не були рабами в історії нашій і я думаю, що ми так і залишимося вільними людьми. Воля понад усе. Тому тут без варіантів, ми переможемо. Інше питання – якою ціною, – зазначає пані Анна.

Саме ці рішучі й віддані чоловіки та жінки з 2014 року протистоять російській агресії.

Щодня, щохвилини вони б’ються на фронті за територіальну цілісність і незалежність України. Про добровольців та їхню героїчну працю поговоримо з чернігівцями просто зараз.

Проповідь настоятеля собору святої Катерини отця Романа.