Від сухпаїв, хімічних грілок і буржуйок – до безпілотників та автомобілів, оснащених ракетними установками. Такі запити від військових з передової на різних напрямках нині найчастіше закривають волонтери ГО “Бекет”, об’єднавшись з іншими організаціями. Щоправда, кажуть, з кожним разом все важче, і здебільшого силами мешканців тих міст, що ближчі до лінії фронту, та європейців. Потреб же у бійців не меншає і всі вони, буквально, на зараз.
– Стало набагато складніше, ніж на початку повномасштабної. На жаль, для багатьох людей в Чернігові війни вже немає, бо вони не чують, тут вже не грюкає, не стукає, не бахкає, і вони думають, що це вже десь далеко, не у нас. Важливо пам’ятати і розуміти те, що як то кажуть, якщо людина забуває, де фронт, то завтра фронт буде в неї. І якщо ви, наприклад, сидите десь в кафе, або в ресторані, відпочиваєте – немає нічого проти відпочинку, але ви повинні всі пам’ятати, завдяки кому, – зазначає голова ГО «Бекет» Олександр Вайло.
Те, що зберігає та рятує життя захисників і захисниць, а також допомагає нищити ворога – взаємозалежні речі, відсутність яких сьогодні може вартувати нашого “завтра”. Так, до щоденної копіткої роботи на маскувальних сітках та окопних свічках добровольців “Бо можемо” додалося виготовлення таких необхідних військовим FPV-дронів. Вартість однієї такої “пташки”, точніше, комплектуючих і матеріалів, в середньому 12 тисяч гривень на противагу мільйонним збиткам, яких вона може завдати противнику. Збирають же їх самотужки самі волонтери.
– Збори йдуть повільно просто тому, що люди не усвідомлюють важливості кожної своєї гривні. Буквально: десять чоловік по дві гривні – це пропеллер. Зрозуміло, що це штука, яка летить в один кінець. Але один оператор, якщо він вмілий і є реальна динаміка бою, то він за день, в принципі, їх може використати більше десяти. Тому, умовних 10 дронів, які збирає наша організація, це йому на день роботи. І якщо один дрон підпалить російський танк Т-90, наприклад, чи Т-74, та не важливо, хоч що небудь, якусь броню, то ті 400 доларів, які ми витратили на комплектуючі, вони окупляться в десятки разів, – зауважив голова ГО “Об’єднання добровольців “Бо можемо” Андрій Галюга.
За словами волонтера, в умовах повномасштабної війни, кожен із тих, хто не в армії, навіть учні молодшої школи, можуть і мають бути корисними. Важливо, аби було розуміння реальних потреб і відчуття персональної відповідальності.
– Війну починають військові, а закінчують вчителі, лікарі, електрики, всі, хто завгодно, дизайнери, художники, всі, хто залишається. І якщо говорити про залучення громади до цього всього, то буквально ми зустрічалися з людьми, які за 100 км приїхали сюди вчитися плести маскувальні сітки. Вони найкраще вміють садити картоплю в селі, найкраще, але їм доведеться плести маскувальні сітки, тому що їхні хлопці, з їхнього села, служать і захищають нашу країну. Тому питання “робити, хто, що може” треба доповнювати ж наступною фразою – “робити, хто, що може, з того, що потрібно”, – зазначає Андрій Галюга.
Звітами і зборами на те, без чого хлопцям і дівчатам, які щодня у пеклі, ніяк, вже майже два роки заповнена стрічка і волонтерки Наталії Орлової. Ударні БПЛА, тепловізори та приціли, і такі дрібниці як от ліки від застуди чи термоодяг, що все ж складають значну статтю витрат. Каже, попри втому, зимову комуналку і здорожчання всього, люди з її аудиторії, можливо, і менше, але продовжують донатити. Більшість сум – невеликі, але дозволяють закривати “банки” з чотирма нулями інколи лише за кілька годин.
– Якщо ти там не можеш – роби тут все, що ти можеш робити, а тут багато роботи насправді є тої, що допоможе хлопцям на фронті. Ми віримо і діємо. Тому що, знаєте як: помоліться там за хлопців. Однією молитвою нічого не буде. Якщо у хлопців нема тепловізора, то чарівним дивом молитва не спрацює. А якщо молитва і тепловізор – це вже веселіше. Треба виховувати в собі цю свідомість. Ми хочемо жити в своїй країні і якщо і їхати з цієї країни, то тільки за власним бажанням, а не тому, що хтось прийшов і вигнав тебе з твого будинку, – підкреслила голова БФ «Північний янгол» Наталія Орлова.
Позиція волонтерів спільна: крім віри і єдиного бажання всієї країни про перемогу, повинні бути дії. Наприклад, встановити щоденний або щомісячний автоплатіж, або взяти звичку починати ранок із пожертвування. Бо насправді важливий кожен збір і кожен донат.
– Або ми об’єднуємося, або нам…. Не хочу говорити це слово в ефірі. Я думаю, кожен розуміє, що це за слово, – підкреслив Андрій Галюга.
