Під оплески залу Лариса Леоненко отримує медаль за доньку Ірину Бойко— волонтерку, співробітницю телеканалу «Дитинець», дівчину з великим серцем, яка допомагала людям усім, чим могла, у будь-яку хвилину. Саме вона в цей день мала бути тут, тримати нагороду та чути слова вдячності, проте не змогла. 2 березня минулого року, під час активних обстрілів Чернігова, рятуючи життя інших Ірина втратила своє. У матері сльози на очах, тремтячі руки. Лариса Леоненко розповідає, що як би не було складно — намагається жити далі, адже знає, що найрідніша ніколи б не здавалася.
– У мене Іринка була найгарніша донька у світі. Вона була мені найкращою подругою, не тільки донькою. Вона вела дуже активне життя, завжди займалася благодійністю: спочатку тваринки, потім бабусі-дідусі, потом Збройні сили, потім кому що десь потрібно. – Велика втрата. – У нас усе загубило сенс у житті, тільки пам’ять, тільки за неї, тільки ради неї тримаємося, намагаємося жити достойно, – каже мама Ірини Леоненко Лариса Леоненко.
Поруч з Іриною, у буремні хвилини блокади, під свист снарядів підтримку як цивільним, так і військовим надавали десятки волонтерів. Серед них була й Ірина Черенько, яка із болем згадує той період: чоловік у Збройних силах, діти — в окупації. Каже, трималася завдяки волонтерству, адже відчувала наскільки потрібна містянам.
– Я була в Єдиному волонтерському центрі на той час і там основна задача була це допомога військовим, але й цивільне населення теж зверталося. У нас було багато запитів на медикаменти. – Я дякую всім хто поруч зі мною був, на всьому цьому шляху і продовжує зараз працювати, надавати волонтерську допомогу, – розповіла волонтерка Ірина Черенько.
Загалом, 5 грудня, у Міжнародний день волонтерів відзнаки за свою працю отримало 40 людей, двоє з них — посмертно. Також у цей день нагороди вручили військовослужбовцям, які в перші дні повномасштабного вторгнення стали на захист міста та прийняли удар ворога. Ще 13 медалей знайшли своїх героїв. Боєць Олександр Московченко каже, хотілось би назавжди забути всі ті жахи, що побачив на власні очі.
– Тяжко, страшно. Але, на мою думку, що кожен військовослужбовець зробив усе можливе для того щоби ворог не зайшов на територію Чернігова, – зазначив військовослужбовець Олександр Московченко.
Виконувач обов’язків міського голови Олександр Ломако подякував кожному та кожній, хто об’єднався в спільній меті — допомозі людям та Чернігову встояти перед агресором. І продовжує нашу наближати Перемогу.
– Чернігів — місто, яке вистояло на першому етапі війни й це було дуже важливо. Я переконаний, що внесок волонтерів був одним із визначальних, тому що в ті дні нічого не було і прості люди, які за покликом серця обʼєдналися і забезпечували військових і одягом, і їжею, хтось зброєю. Багато передавали і бронежилетів, і прицілів, і всього іншого. Звичайно на першому місці подвиг військовослужбовців, які захищали, ризикували, втрачали життя, але й цивільні, які об’єдналися для цієї допомоги, для підтримки, вони зробили свою визначну роль, – наголосив в. о. Чернігівського міського голови Олександр Ломако.
Нагадаємо, медаль «За оборону Чернігова» запровадили у 2022-му році. Її вручають тим, хто активно сприяв відбиттю рашистської навали, а відтак завдяки кому місто продовжує жити.
