Французький митець Педро П’єр Берже показує свої полотна. Художник, чий стиль можна охарактеризувати як «об’ємний кубізм», не байдужий до того, що відбувається в Україні та Чернігові зокрема, в часи повномасштабної російської агресії. Він не лише стежить за новинами, а й висловлює свою підтримку через мистецтво — передає жахи війни, які бачив на власні очі, фарбами, а також у вигляді поетичних рядків — пише ще й вірші.
– Безсумнівно, це поклик серця. Я був дуже неприємно здивований подіями, які сталися в Україні, і дуже переживав. І я захотів допомогти будь-яким чином. Можна сказати, це мій обов’язок, як історика, як людини, що знає і викладає історію. І я почав малювати картини, присвячені Україні та повномасштабній війні з першого ранку, як тільки дізнався про перші обстріли, – розповів французький художник, поет, волонтер Педро Пʼєр Берже.
У липні 2023-го Педро П’єр Берже вже відвідував Чернігів та область. Разом із дружиною він познайомився з тими, хто знає про війну не з підручників, зокрема, жителями постраждалої в лютому-березні 2022-го Новоселівки. Переконаний: мистецтво допомагає документувати злочини рашистів та нагадувати світові про Україну. Цього разу митець завітав до нас разом із товаришем — волонтером Жаном ді Бартоломео.
– Мистецтво сильніше за зброю. Одного дня зброя перестане стріляти, а мистецтво залишиться. Залишиться для наших нащадків, бо навіть диктатори рано чи пізно помирають, а те, що задокументовано, воно буде, із цим зможуть ознайомитися люди. Для нас важливо, щоби правильна інформація ширилася. І мистецтво тут є важливим інструментом, – зазначив волонтер Жан ді Бартоломео.
Сьогодні французькі гості — одні з учасників міжнародного воркшопу «Війна, наука та емоції: (не)проговорене». Упродовж двох днів як онлайн так і наживо до участі долучаються історики, антропологи, політологи, культурологи, — загалом, 54 науковці з усієї України та з-за кордону, зокрема, міст-побратимів Аахена та Реймса. Вони обговорювали напрацювання та обмінювалися досвідом щодо фіксації та збереження свідчень очевидців подій російсько-української війни. Організували захід громадська організація «Північна культурна столиця» у співпраці з управлінням культури та туризму, Чернігівським науково-дослідним центром антропології війни за сприяння «Центру прикладної антропології», Української асоціації усної історії та відділу міжнародних відносин та інвестицій міської ради.
– Це вже другий захід, який є результатом роботи нашої експедиції і колег із різних інституцій України, які з травня 2022-го року займаються фіксацією свідчень про події, зокрема, на Чернігівщині в більшості, але зараз наша територія досліджень розширюється, і є вже записи з Київщини, Харківщини, Донеччини. Це, власне, такий проєкт, який виник спочатку як ініціатива Катерини Литвин, яка має власний досвід окупації і розуміла, наскільки цінним є фіксація цих свідчень, – каже заступниця директора Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, співзасновниця Чернігівського науково-дослідного центру антропології війни Світлана Маховська.
– Його основна мета — фіксація свідчень людей, мирного населення, які опинилися в період блокади в Чернігові й у населених пунктах навколо Чернігова в окупації. Це про неготовність, це про психологічні травми, це про побут, який насправді повернувся на 100 років назад, і в тих усіх умовах люди мали виживати і, основне, залишитися людьми. Загалом, для Чернігова, як міста, яке одне з перших вийшло з блокади, і регіон з окупації, це боротьба за інформаційну історичну правду, – зауважила заступниця начальника управління культури та туризму ЧМР, співзасновниця Чернігівського науково-дослідного центру антропології війни Катерина Литвин.
Робота ініціативної групи дослідників-волонтерів проєкту «Гуманітарні аспекти російсько-української війни: історико-культурні візії та сучасні стратегії виживання», що розпочалася в перші місяці після деокупації Чернігівщини, триває і досі. Відтак у 2023-му вони їздили на Городнянщину, у села за 5–9 кілометрів від кордону з агресором. У 2024-му планують зафіксувати свідчення жителів Ріпкінщини. Катерина Литвин впевнена: записи про життя під окупацією мають велике значення для світової спільноти та майбутніх поколінь, адже пам’ять про звірства окупантів не повинна стертися.
– За результатами 2024-го року, ми будемо мати збірку на 24 інтерв’ю, перекладені українсько, англійською мовою, і ми будемо поширювати це в Європі. Далі ми будемо працювати над тим, щоб зробити аналітику і створити монографію, щоб вона теж мала сильну сторону, і так само її поширювати в Європу. Тому що це цінно й це важливо. Також до збірок інтерв’ю ми будемо кріпити невеличкі QR-коди, щоби могли почути бабусю або дідуся, або бабусю з інвалідністю, або молоду дитину з тим, що вона переживала. І коли її голос говорить правду, то ти не збрешеш, – підкреслила заступниця начальника управління культури та туризму ЧМР, кандидатка історичних наук, співзасновниця Чернігівського науково-дослідного центру антропології війни Катерина Литвин.
За результатами напрацювань та доповідей воркшопу планується публікація матеріалів в окремому виданні Чернігівського науково-дослідного центру антропології війни.
