Українська молитва у стінах тисячолітньої святині. Вперше за понад сотню років наша держава відзначає Різдво 25 грудня і символічно у Спасо-Преображенському соборі – найдревнішому храмі Чернігова та, фактично, всієї Руси нарівні з Софією Київською, святкове богослужіння так само вперше проводить Помісна Православна церква України.
Сьогодні він майже без образів, до куполів вкритий кіптявою від свічок, що в’їлася у фрески та іконостас, і лише з мінімумом речей, які принесли священники української церкви спеціально для літургії – стан пам’ятки, якою до жовтня 2023-го користувалася УПЦ МП, дві фахові комісії, зокрема Мінкульту, визначили як незадовільний, що потребує ремонтно-реставраційних робіт, відтак релігійна діяльність на постійній основі тут не може здійснюватись.
– Йому тисяча років, закладався князем Мстиславом – братом Ярослава Мудрого, сином Володимира Великого. І все це дає неймовірне відчуття того, що ми сьогодні не просто свідки, ми учасники написання чергової сторінки в історії Спасо-Преображенського собору, в історії міста Чернігова, в історії України. І я знаю, що нам буде не соромно показати військовим, які повернуться з фронту, що і ми також боролися за духовну незалежність, за повернення духовних святинь з окупації “русскім мірам”, – зазначив директор НАІЗ “Чернігів стародавній” Андрій Лісовий.
За словами очільника “Чернігова стародавнього” ця літургія є поверненням до джерел, а тому за заявками Київської митрополії і Чернігівської єпархії була погоджена заповідником, на балансі якого перебуває пам’ятка, і власне Міністерством культури.
– Ми присутні, дійсно, на історичній події, тому що це, в принципі, найдавніший храм Київської Русі за часом закладення. Добре, що тут лунає українська літургія, український, спів українська мова, адже коли Спаський собор будувався, закладався і вже діяв, то москви як такої ще просто не було фізично. І, відповідно, ніякий московський патріархат не має жодного права ні морального, ні історичного, ні юридичного тут перебувати, – каже почесний голова обласного товариства «Просвіта», громадський діяч Василь Чепурний.
Молитви українською в цьому храмі лунали ще за часів Автономної церкви під час нацистської окупації, а також разово – із уст одного священника у 1990-му, який прийшов сюди як до музею.
Нині ж, у ранок Різдва, славили народження Ісуса Христа, молилися за воїнів, які боронять українську землю, і тих, хто їм допомагає в тилу, за тих, хто опинився у ворожому полоні та вимушено покинув свої домівки, за перемогу правди і справедливого миру для України і всього світу. А також співали колядок, що прийшли до нас ще з дохристиянських часів, але збереглися в традиції і набули особливого сенсу.
– Молячись сьогодні українською мовою, згадуючи воїнів наших, згадуючи тих, хто в полоні, хто загинув, ми одночасно і радіємо, що Господь дає нам надію, що ми не одні, адже сам приклад Різдва Христового це приклад піклування Творця за людей, за кожного із нас. І ми віримо, що за його благодатною допомогою і ми переможемо зло тут, в нашій країні, – наголосив Єпископ Чернігівський і Ніжинський ПЦУ Антоній Фірлей.
– Я зайшла в церкву нарешті у мене сльози були на очах у мене усмішка не сходила я не вірила своїм очам що ми в церкві в нашій в українській нарешті.
–Це дуже велике свято і для України. Але мене тільки оце дивує чому голі стіни, тут все було гарно вбрано, і ці ікони куплені були не за кошти тих священників, які винесли ці ікони і повезли можливо на росію а вони були куплені за кошти кожної людини по копієчці люди сюди приносили.
Як повідомили в заповіднику, враховуючи зовнішній і внутрішній стан Спасо-Преображенського собору, найближчим часом його мають законсервувати, належно дослідити, а потім знайти фінансування і відреставрувати, щоби зберегти для наступних поколінь. Попередньо планується, що надалі у ньому правитимуть тільки на великі свята.
