Мрія подружжя Сєнцових мати велику родину стала реальністю. Тепер вони виховують шістьох дітей, двох власних синів Святослава та Севу, чотирьох взяли з Прилуцького дитячого будинку. Зібрати всіх до купи справа важка, бо графік родини більш ніж насичений, але нашій знімальній групі вдалося втиснутися в невеличку перерву між школою, гуртками, уроками та додатковими заняттями з фахівцями. Ми зустріли всіх за обіднім столом, за винятком старшого Святослава.
– Смачно дівчатка вам – Так !
Діти привітні і дуже відкриті до нових знайомств, вони радо спілкувалися та навіть продемонстрували нам свої музичні таланти.
Всиновити дітей подружжя Максим та Євгенія вирішили після тривалих спроб стати втретє батьками, коли не вийшло, наважилися на такий крок. Який став рішучим у 18 році.
– Це було спонтанне рішення. Я прийшов з роботи, на кухні сидить дружина така… “Я тут дівчат побачила, давай візьмемо”.А я: п’ять, чотири, три, два, один. Давай! І все. Ну, і закрутилося завертілося, – згадує Максим Сєнцов – батько.
– Перші були дівчата, Ангеліна і Ніколь, вони сестри і ми їх всиновили одночасно, бо сестер і братів зазвичай не розлучають, а потім через два роки всиновили Вероніку, зараз в нас під опікую Лев, ми будемо його всиновлювати, коли це буде можливо, зараз документально це не можливо, – додала мама Євгенія Сєнцова.
Лева у родину забрали спонтанно. Це сталося під час повномасштабного вторгнення.
-Ми перед самим початком війни почали збирати документи. До нас соцслужба прийшла запропонувала, ми почали збирати документи, ми їх не дозбирали, виїздили на західну Україну, а потім, коли я приїздив за батьками своїми, дружини, я просто в соцслужбу подзвонив і сказав: “У вас десь години чотири, поки в Чернігові, я можу заїхати його вивезти”, – розповів Максим Сєнцов.
Часу на довгі роздуми ні у кого не було, а тому хлопчика вдалося вивезти у більш безпечне місце та відразу ж познайомити з іншими членами родини. Щоправда процес адаптації та підлашутовування під правила нового дому у прийомних дітей був різним.
-До Лева на даний момент ще ключик не підібраний , тому йому класно просто бути поруч, для нього самий кайф, коли я його посадив в машину і ми поїхали, там вийшли повирішували справи, для нього це стільки емоцій. Дівчата були трохи замкнені, але вони одразу віддавали себе, тобто вони відразу, мама, папа, всі троє – Ангеліна, Ніколь, а через два роки Вероніка. Вероніка та взагалі як нас чекала, – зазначив Максим Сєнцов.
Допомагали звикнути до всього нового прийомним діткам рідні сини, каже мама Євгенія. Без їх допомоги було б важко. Щоправда і своїх дітей потрібно було морально готувати до поповнення родини.
-Зі Славою ми дуже довго розмовляли, ми довго розказували про те, що таке дитячі будинки, що таке діти сироти, як у нас зміниться уклад життя, що можна, що не можна, тобто все, що ми читали у книжках про прийомне батьківство, ми все розповідали йому із усіма жахіттями, які можуть бути, – розповідає Максим Сєнцов.
-Молодший ставив багато питань: “А чому у них немає мами? Ми показували їм фотографії до того, як дівчат брали, але коли вони приїхали, питань було дуже багато і він довго казав що, а от Ангеліна там жила у нас в “детском доме”, – каже Євгенія Сєнцова.
Наразі всі бар’єри подолали. Сева розповів нам, за що він хвилювався тоді найбільше.
– Ти пам’ятаєш, як Ангеліну з Ніколь привезли? Ну, спочатку було не дуже, боявся, що моє ліжко займуть.
Тепер вони не розлучні, звичайно, іноді бувають сварки, та час примирення настає швидко, це сталося навіть під час нашого інтерв’ю.
У наш час багато пар, які думають про усиновлення, та ще більше дітей, які потребують захисту дорослих, і хочуть зростати в гарних сім’ях. До чого варто готуватися родиним, які хочуть забрати дитину з дитячого будинку, з власного досвіду ділиться пані Євгенія.
-Сама процедура усиновлення дуже проста, пакет документів там мінімальний: довідка про доходи, про майно і про здоров’я.Важчий процес – це знайти дитину, навіть не знайти дитину, дітей дуже багато, але знайти здорових дітей і зазвичай хочуть здорову. Довгий процес – це прийняти факт, що здорових дітей там нема, і що ти будеш мати дитину з якимись особливими потребами чи проблемами по здоров’ю. Саме перестроїтись, зрозуміти, що всі діти повинні мати родину, – зауважила Євгенія Сєнцова.
Всі троє дівчаток мають сьогодні проблеми із здоров’ям, це результат неналежного способу життя біологічних батьків. Деяких вже немає на цьому світі. Сьогодні головне завдання для прийомних батьків – побороти ці спадкові недуги, тому з дітьми щоденно займаються фахівці. І результат вже відчутний. Євгенія і Максим не звинувачують в цьому родичів дітей, навпаки не заперечують їх спілкування.
-Родичів з дівчат старших знаємо, ми з ними спілкуємось, у них є бабуся, є старші сестри і ми їздимо до них в гості десь раз на рік, ми не приховуємо цю інформацію , і якось їх адаптуємо до того, що у них є ще родичі, це їх коріння, вони мають знати свою сім’ю і кровну також, – каже Євгенія Сєнцова.
А маму і тата вже ці діти знайшли. І те, що тут панує любов, порозуміння і повага до кожного без винятку – очевидно.
-Ти любиш маму й тата – Та ,а як любиш – обнімати 11-06 Я дуже щасливий батько , що у мене така велика родина.
На той час, коли приймали сестер, у Сєнцових була тільки двокімната квартира, довелося брати іпотеку на чотирьохкімнатну. Тут у хлопчиків і дівчаток є свій окремий куточок, а також є місце для домашніх ігор та простору хотілося б більше. Тому щодо можливого поповнення родини знову, у кожного із подружжя свої міркування.
–Ні , ні я всім кажу у мене в машині більше місця нема. Спринтер я купувати не буду, – розповідає Максим Сєнцов.
-Є такий момент, коли ти розумієш, що ти все вже поробив і в тебе є час , і в такий момент задумуєшся, а може ще дитинку, – підкреслює Євгенія Сєнцова.
Всі їх діти насправді – сенс життя. Тому мама займається виключно їх розвитком, а тато намагається забезпечити всім необхідним. Поки сил вистачає, але зізнаються: ресурс не вичерпаний, тому питання з усиновленням ще діток, для Максима та Євгенії поки залишається відкритим.
