Своєю рукою маленька Маша виводить ім’я одного з героїв Чернігівщини – водія роти МТЗ Володимира Моісеєнка, а її тато – командира мінометного розрахунку Сергія Харитонова, аби закріпити на футболках один одного і в пам’ять про них та всіх, хто віддав своє життя в боротьбі за нашу Незалежність, подолати разом цілих дев’ять кілометрів.
У ці дні наприкінці серпня вся Україна біжить за своїх полеглих героїв. Хтось за друзів, рідних, хтось за синів чи дочок, або незнайомих захисників та захисниць, які стали нашим щитом у 2014-му, залишалися ним впродовж 8-ми років в окопах на сході чи відстоювали кожен міліметр української землі вже з пекельного лютого. У Чернігові забіг “Шаную воїнів, біжу за Героїв України” цьогоріч стартував від алеї у міському парку і далі по колу через центральний пляж та Берегову – 3, 6 або 9 кілометрів, для дітей до містка і назад. Однак, це були не обов’язкові дистанції спортивних змагань, а насамперед час, проведений з думками про конкретних людей.
І оскільки сьогодні немає, мабуть, жодного, у кого б рідні чи знайомі не були на фронті, захід став своєрідним майданчиком для благодійності. Всі, хто долучився до нього тут у Чернігові, в будь-якому іншому куточку країни або навіть онлайн з інших держав, могли також підтримати нинішніх військовослужбовців, переказавши довільну суму партнеру заходу – благодійному фонду “Це моє місто”. Рахунки фонду можна знайти на однойменному сайті або офіційних сторінках у соціальних мережах. Забіг як традицію вшанування пам’яті бійців, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, організували у співпраці Міністерства у справах ветеранів, обласної військової адміністрації, міської ради, громадських організацій та Збройних Сил України.
