Факт-новини: оперативні сюжети

110-та річниця смерті Михайла Коцюбинського: у Чернігові вшанували пам’ять письменника

Featured Video Play Icon

У Страсну п’ятницю 25 квітня 1913 року обірвалося земне життя Михайла Коцюбинського. Поховали письменника на Болдиній горі, поруч із Іллінською церквою та Антонієвими печерами, як він і хотів.

Болдина гора була улюбленим місцем прогулянок Михайла Коцюбинського. Він любив прогулятися. З родиною вони часто ходили, з друзями. Збиралися, навіть великі компанії, – розповіла заступниця директора музею-заповідника М.Коцюбинського Наталія Коцюбинська.

Під час однієї з прогулянок Михайло Михайлович попросив дружину Віру Устимівну поховати його тут. Письменнику подобались чернігівські краєвиди.

-Там є поховання різних людей. Але в ті часи, коли помер Коцюбинський, ховали на іншому кладовищі. Віра Устимівна ходила до міської влади, писала клопотання, “прошеніє”, так би мовити. І врешті решт дозвіл такий дали. І зараз Михайло Михайлович всіх нас виглядає, – зазначила Наталія Коцюбинська.

Традиційно у річницю дня смерті письменника біля його могили збираються чернігівці, щоб віддати шану класику української літератури і послухати поминальний молебень. 15 останніх років свого життя Михайло Коцюбинський прожив з родиною у Чернігові. Цей період у творчості для нього був дуже плідний. Вийшли з під пера такі відомі твори, як “Тіні забутих предків”, “Інтермеццо”, ” Fata morgana”,”Сон”,”Цвіт яблуні” тощо. Окремі були перекладені іншими мовами і надруковані в Європі.

-Один з перекладачів Коцюбинського писав йому в листі, що Ви художник особливий. Тільки для вас треба вивчити українську мову, щоб відчути і зрозуміти той колорит, ту барвистість і ті сенси, які закладені в художні твори, – підкреслила Наталія Коцюбинська.

Протягом квітня музей-заповідник письменника провів низку заходів в рамках проєкту “In Memoriam. Михайло Коцюбинський: 110 років пам’яті”. На одному з них відбувся перегляд кінострічки за оповіданням Коцюбинського “Що записано в книгу життя”. Твір написаний в Чернігові у 1911 році. Це історія старої української жінки, яка кличе смерть, приречена нестерпністю злиденного життя. У 1988-му оповідання “Що записано в книгу життя” було екранізовано на кіностудії імені Довженка. Однойменний короткометражний фільм став дипломною роботою майбутнього режисера Олександра Денисенка. До речі, українська кінострічка отримала кілька нагород, зокрема на Міжнародному кінофестивалі Матері в Хайфі.

-Питання бути Україні чи не бути якраз тоді стало на порядок денний. Це було логічно, що я звертаюся до цього твору. Оскільки ця мати – уособлення України. Можна, звичайно її покинути, як зараз багато хто зробив і раніше робили. А можна її догледіти, – повідомив кінорежисер Олександр Денисенко.

Уперше від початку повномасштабної війни чернігівці зможуть відвідати меморіальний будинок Михайла Коцюбинського та дізнатись багато цікавого про його життя і творчість.