На свіжому повітрі і висоті. Чернігівець Юрій Петренко – покрівельник. В професії уже близько 30 років. Весь цей час працює поруч з ним і його колега – Микола Гульчин. Ось і зараз вони разом працюють на будинку по вулиці Козацькій, 40, що обслуговує КП “Новозаводське”.
Основна задача покрівельника – облаштувати будівлю так, аби вона якомога довше слугувала людям, каже Юрій Петренко. І саме від майстерності залежить якість і надійність виконаної роботи. Загалом же професія комплексна. Потрібно уміти все й поєднувати вміння муляра, маляра, каменяра.
Важливо вміти підбирати матеріал і володіти основами геометрії та креслення. Не боятися висоти, бути фізично сильним, уважним і зосередженим.
Працюють покрівельники з різними інструментами. Та здебільшого в роботі застосовують спеціальні ножиці, молотки, рулетки, щітки, газові паяльники.
Вони захищають будівлі від снігу і дощу, сонячних променів і вітру. Покрівельні роботи здебільшого виконують за сприятливих погодних умов, аби вчасно підготувати дахи, наприклад, до осені та зими.
У КП “Новозаводське” Юрій Петренко керує бригадою покрівельників з 2014 року. Роботу свою любить. Каже, що приваблює його висота і свіже повітря. А ще стимулюють добрі відгуки людей, які оцінили працю покрівельника. Колеги по роботі поважають чоловіка. Кажуть, що такі працівники нині в ціні.
Та окрім спорудження дахів, покрівельники виконують і роботи із заміни водостічних труб та ринв зливової каналізації. За період підготовки до зими в цьому році бригада покрівельників перекрила понад півтори тисячі квадратних метрів дахів. Загалом же в КП “Новозаводське” таких робіт виконано вже більше 3 тисяч квадратних метрів. Роботи вистачає, зазначає Юрій Петренко. Та от єдине, що засмучує – немає надійної зміни. А от що надихає, так це теперішній розвиток Чернігова.
За освітою Юрій Петренко – вчитель історії. Перші роки після інституту працював учителем у 21 школі. Був час, коли намагався написати власну книгу про історичне минуле рідного краю періоду другої світової. Тож свою мрію займатися цікавою наукою поки що відкладає на майбутнє, коли вийде на пенсію. Аби зайнятися тим, чого ще так прагне душа.
