Олімпійська миля у тисячу шістсот дев’ять метрів в пам’ять про волонтерку Ірину Леоненко.
Дівчина з хоробрим серцем і доброю душею, яка безмежно любила життя і присвятила своє допомозі іншим, загинула, рятуючи людей у найважчі дні повномасштабного вторгнення – 2 березня минулого року, в день народження свого батька. І за два дні до її 35-річчя тут, у середмісті Чернігова, рідні, друзі та всі небайдужі біжать цю дистанцію в її ім’я.
-Це буде такий символічний олімпійський забіг, тому що Ірина – вона жила спортом, у неї день розпочинався не з кави, а з пробіжки , – зазначила голова відділення НОК в області, перша заступниця голови Чернігівської обласної ради Ніна Лемеш.
–Вона з самого народження захоплювалася всіма видами спорту, всім, чим тільки можна: гімнастика, танці, бокс, і чого тільки не було в її житті. У її був, можна сказати, один недостаток – у неї зовсім не було почуття страху. Дуже смілива, дуже відважна, вона завжди всім старалася допомогти, від пташечки до собаки, до чоловіка, до старенької бабусі, – розповіла мама Ірини Леоненко Лариса Леоненко.
Впродовж останніх років Ірина Леоненко працювала менеджеркою на телеканалі “Дитинець” та в центрі надання правової допомоги. І, мабуть, в усьому місті не знайти того, хто нею б не захоплювався.
– Коли ти бачив її в місті, ніхто не дасть збрехати, що поганий у тебе настрій, щось в тебе сталося, вона завжди з посмішкою, завжди підтримає, завжди привітається. Кажуть так, що Господь забирає кращих. Це про Іру, – підкреслив заступник голови Чернігівської обласної ради Дмитро Блауш.
Забіг, присвячений чернігівській волонтерці, став своєрідним символом цьогорічного Всеукраїнського олімпійського дня і об’єднав довкола себе сотні сердець, закоханих у спорт. Свої, трохи менші дистанції, на міській алеї долали юнаки та юнки, хлопчики та дівчатка з різних шкіл і федерацій, і кажуть, попри війну та всі події, що відбуваються в країні, вони продовжують боротьбу на своєму, олімпійському фронті – бойкотувати участь спортсменів від рф та білорусі в Іграх 2024-го та здобувати кожен свою перемогу.
–Четверте місце, треба більше витривалості і над усім треба працювати , – каже футболіст, учасник забігу Максим.
–Спочатку я була трошки позаду, але вкінці в мене відкрилося друге дихання, бо за мене вболівала моя команда, і я добігла третя, – говорить гімнастка, учасниця забігу Софія.
–Кожен ранок вони встають, готуються на тренування, стараються правильно харчуватися готуються до змагань готуються до таких свят, тому що сьогодні дійсно це свято – тут всі наші вихованки і вони здружуються тут гуртуються і тут наш місцевий колектив стає ще міцнішим, тому спорт це наше життя , – зауважила заслужена тренерка України з художньої гімнастики Юлія Бориско.
–Я дуже радий, що я зможу бігти і приймати участь. Навіть, сидячи на колясці, я себе почуваю без обмежень , – зазначає учасник забігу Дмитро.
Цього дня тут не було переможених, адже олімпійський рух це не лише про досягнення, а насамперед, про взаєморозуміння і дружбу задля створення кращого та спокійнішого світу.
– Сьогодні ми і чернігівцям, і всій Україні, і всьому світу показуємо, що ми достойно тримаємо наш спортивний олімпійський фронт, починаючи від маленьких діток, які вперше знайомляться з видами спорту олімпійськими, і нашими олімпійцями, які виборюють медалі на міжнародних змаганнях, є учасниками і претендентами на Олімпійські ігри 2024 року.
Заходи з відзначення Всеукраїнського олімпійського дня вже відбулися в багатьох громадах Чернігівщини та різних містах нашої держави, і традиційно приурочені до річниці створення Міжнародного олімпійського комітету, 23 червня. У Чернігові до нього долучилося 650 вихованців та вихованок спортивних шкіл, які вже обрали свій напрямок і займаються професійно, олімпійці, переможці та призери різних змагань та ігор, досвідчені тренери та всі, хто не уявляє свого життя без спорту.
