Сергійко, покажи де тато! Покажи пальчиком, де тато!, – Крістіна Терещенко ніжно пригортає до себе одинадцятимісячного Сергійка та показує тата на світлинах. Проте батько ніколи не побачить свого сина, адже він загинув від рук російських окупантів у другий день повномасштабного вторгнення.
Останні два місяці постійно знаходився на роботі, ночував там. Пояснював тим, що треба, там багато роботи. Нічого мені майже не розповідав, що там і як, а просто багато роботи, треба малювати карти і таке інше. В ніч, коли почалося – він також ночував у частині, тобто вже безпосередньо від нього по телефону я дізналася, що почалося все. Вони відразу виїхали на позиції, – розповідає Крістіна, дружина загиблого героя.
Вони познайомилися ще підлітками, зустрівшись вже у дорослому віці – почали жити разом. Понад вісім років Сергій Телушков як кадровий офіцер, а згодом і командир роти – займався військовою справою. Сама ж Крістіна розповідає: новина про вагітність була довгоочікуваною для них, адже чоловік завжди мріяв про сина.
Завагітніла, сходили на УЗД. На 12-му тижні нам вже сказали, що хлопчик. Каже узистка, як зараз пам’ятаю: “Такий гарний, на тата схожий”. Сергій виходить в шоці, каже: “Як вона це побачила?”. Кажу: “Ну може якось побачила”. “Та ні, вона мабуть просто сказала”. Кажу: “Сергій, нащо їй таке казати? Мабуть, побачила щось, вона ж працює стільки років. Може щось й бачить”. Як бачите – правду сказала, на тата схожий, – каже жінка.
25 лютого 2022 року жінка дізналася про загибель чоловіка. Через шість місяців народила сина, якого назвала на честь тата-героя – Сергієм, з яким малюк ніколи не побачиться. А ось сини Надії Тесленко, 17-річний Максим та 8-річний Давид, завжди з теплом згадуватимуть моменти, проведені з батьком. Олександр Тесленко був машиністом екскаватора в одному із будівельних підприємств. Після початку повномасштабного вторгнення, виконуючи свої посадові обов’язки, допомагав укріплювати оборону міста.
Третього березня йому зателефонували приблизно о 15 годині, що треба вийти розширяти траншеї для військових. Ти зможеш? Він – зможу. Я кажу куди ти збираєшся? !!! Він каже: мене визивають на роботу, я не можу не піти, – ділиться Надія Тесленко, дружина загиблого героя.
Наступного дня дружина дізналася про загибель чоловіка. Ворожий літак скинув бомбу в місце, де знаходився Олександр. Надія Тесленко розповідає: діти щоденно згадують про батька, адже він завжди робив усе, аби вони були щасливі.
Діти любили його, на шию сідали. Я другий раз отак кажу, що посіли батьку на шию, він вам все дозволяє. Захотіли там те – папа, можна купити? Можна! Папа, ми хочемо те – папа достає. Може, не може, але достане, – згадує пані Надія.
Обидвом родинам регулярно допомагає благодійний фонд “Діти Героїв”, зокрема одягом, продуктами та навіть комп’ютерною технікою. Як розповіли працівники організації, на сьогодні вони підтримали більше 200 неповнолітніх дітей, з Чернігова та області, які втратили одного або обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Серед напрямків діяльності фонду фінансова, психологічна та юридична допомога тощо. Подати заяву можна через офіційний сайт організації або телефоном, який вказано на сайті.
