– Місто-герой, і кожна буква вона не те, що велика, вона більша за всі букви і за всі розміри, які можливо уявити. З самої великої букви Місто-герой, тому що люди тут, дійсно слухаєш, люди неймовірні, – каже медична директорка Чернігівського обласного центру крові Ірина Зуб.
Місто стійких і нескорених. Людей, які покоління за поколінням борються і захищають своє. Свій день Чернігів вже вдруге відзначає в умовах повномасштабної війни – із пам’яттю про тих, для кого незмінний український прапор над містом вартував життя, та вдячністю всім, хто боронив його зі зброєю в руках, під обстрілами, без сну й умов рятував поранених, хоронив загиблих, доставляв воду чи вивозив сміття. Від імені громади медалі “За оборону Чернігова” виконуючий обов’язки міського голови вручив ще чотирьом десяткам чернігівців – військовим, надзвичайникам, медикам, комунальникам, волонтерам, серед яких сім – посмертно, родинам полеглих нацгвардійців та поліцейських.
-Дмитрик був наш спецпризначенцем, загинув у Киїнці, 28 лютого, під «смерчами», щоб ми жили, щоб процвітала наша Україна, наше місто Чернігів, – розповіла мати поліцейського Дмитра Лук’яненка Ірина Лук’яненко.
Цей день Чернігова особливо емоційний. Вже вкотре, без святкувань, але для його жителів, які своїми діями показували і показують, що таке справжній патріотизм і любов до свого міста.
– Це можливість подякувати, відзначити всіх чернігівців, які працюють для нашого міста, роблять його таким, яким ми його любимо, захищають його, на жаль, віддали і продовжують віддавати життя за нашу можливість жити і працювати в умовно мирному Чернігові, планувати завтрашній день і це звичайно, в першу чергу, завдяки нашим воїнам, захисникам і захисницям, низький їм уклін, також це завдяки всім чернігівцям, які в тилу, на своїх робочих місцях роблять все, віддають частинку себе для того, щоб місто вистояло, щоб воно продовжувало жити, розвиватися і думати про майбутнє, – підкреслив в. о. Чернігівського міського голови Олександр Ломако.
За свою понад тисячолітню історію Чернігів бачив і пережив чимало, і події російсько-української війни та особливо лютого-березня 2022-го змусили подивитися на місто і його людей інакше. Офіційно день міста відзначають 21 вересня, в дату вигнання нацистських загарбників але, фактично, і зміну одного окупаційного режиму на інший. Враховуючи суспільну дискусію впродовж останніх років щодо вибору дня із більш глибоким для нас змістом, як от отримання Магдебурзького права, або вже нинішнього звання міста-героя України, Олександр Ломако зазначив – до обговорення мають долучитися насамперед захисники і захисниці незалежної України, а тому це рішення ухвалюватимуть після перемоги.
– Звичайно ми в сьогоднішній день, день 80-ої річниці перемоги Чернігова над нацизмом, ми схиляємо голови перед усім поколінням, які віддавали життя, боролися за Чернігів, полягали за те, щоб в Чернігові був мир. На жаль, 24 лютого, Чернігів одним із перших в Україні зазнав ворожих ударів, одним із перших став на шляху іншої орди, але з тією ж самою метою – знищити нас, знищити наш дух, окупувати Чернігів, і з метою, щоб тут не було українського прапору, української культури, української мови, українських традицій. У них нічого не вийшло – чернігівці як один кулак обʼєдналися, чернігівці зупинили ворога, не пустили його далі в серце країни, а отже, і в Європу. І про це ніколи не можна забувати, – зауважив Олександр Ломако.
– Я минулого року декілька рядків, коли були бойові дії, бахкало, щось писав, але декілька слів: непорушно, мов скеля, Чернігів стоїть, його слава в віках не загине, ми народ, що піднявся з колін, ми народ, що ніколи не згине. Слава Україні, – наголосив волонтер, настоятель Катерининської церкви Роман Кіник.
Нагадаємо, медаллю “За оборону Чернігова” відзначають військових і цивільних за їхній внесок у захист міста впродовж активних бойових дій і російської облоги, до різних свят, починаючи від Дня Конституції. Героям зі зброєю і без – у відповідних варіантах нагород.
