Символ героїзму та самопожертви в боротьбі за свободу. 29-го січня Україна вшановує пам’ять Героїв Крут. 106 років тому, 1918-го, біля станції Крути на Чернігівщині, група українських добровольців, переважно студентів і юнкерів, на чолі із сотником Аверкієм Гончаренком зустріли чисельну армію більшовиків, що наступали на Київ. Сили були нерівні — з 500-от українських бійців проти приблизно 3-х тисяч червоноармійців. Після майже шести годин бою, українські сили відступили. Ціною власних життів Герої Крут стримали наступ противника на чотири дні.
– І що найголовніше, це дало час для того, щоб Українська Народна Республіка, її уряд, підписав договір із Німеччиною, Австро-Угорщиною, тобто державами Четверного союзу — усе, більшовицька росія програла, тому що надали військову допомогу, наші, навіть втративши Київ, переформатувалися, і вигнали ворога. Це була перша російсько-українська війна, у якій ми перемогли, – зазначив історик, представник Інституту національної пам’яті в Чернігівській області Сергій Бутко.
Після відновлення української влади в Києві, у березні 1918-го тіла оборонців урочисто поховали на Аскольдовій могилі в Києві, а вже за часів Незалежності, у 2006-му році, на станції «Крути» відкрили Меморіал пам’яті героїв. Сьогодні вони є символом патріотизму й жертовності в боротьбі за свободу, а їхню пам’ять вшановують у різних куточках України. Століття потому українські військові, добровольці та волонтери, як і герої Крут, захищають територіальну цілісність і суверенітет України.
– Попри мізерну чисельність українських захисників, вони вийшли на борню і зупинили переважаючого супротивника. І ще раз наголошую: екстраполяція сучасністю, вона напрошується сама собою. Й оці пасіонарі, люди, які готові були вести за собою, готові були віддавати своє життя, вони є прикладом. Прикладом для нас усіх зараз, – підкреслив кандидат історичних наук, завідувач кафедри Північноукраїнського інституту МАУП ім. Героїв Крут Павло Ямполець.
Загалом, згідно з підрахунками істориків, 1918-го під Крутами загинуло від 70 до 100 українських захисників. Більшовики тоді також зазнали значних втрат — не менше 300-т осіб.
