Світлана з Чернігова на кладовищі у Ялівщині запалює свічку в пам’ять про свого полеглого чоловіка 51-річного Олександра Івашину. Жінка прийшла сюди у другу річницю деблокади Чернігова та деокупації області. Бо і її рідна людина зробила внесок у те, аби вигнати загарбників з нашої землі. Олександр — воїн 58-ї мотопіхотної бригади, загинув 26-го лютого 2022-го року під селом Красне внаслідок обстрілу.
Світлана каже, чоловік не зміг змиритися з тим, що окупанти так жорстоко увірвалися на українську територію.
– Взагалі він не міг сидіти після того, як Майдан почався, як Крим захопили, він втримався скільки міг, але коли вже почалась у 22-му повномасштабна, він сказав: “Я не можу сидіти ні в підвалі, я не можу сидіти там, де вагітні, там, де пенсіонери. Що я скажу майбутнім своїм онукам і дітям? Як я поясню, де я був і що я робив в цей час?” Це його був обов’язок. Він сказав, що я маю піти, я маю бути там, я маю зброю, захищати свій дім, своє місто, свою Чернігівщину, свою землю, – розповіла дружина загиблого військовослужбовця Світлана Івашина.
Родини полеглих героїв, побратими, представники влади і громадськості 2 квітня прийшли до місць поховань героїв у Ялівщині та на Яцево, аби низько вклонитися нашим захисникам та покласти квіти. Тут поховані військовослужбовці, які боронили від ворога країну починаючи з 2014-го і ті, хто у 2022-му не дав замайоріти над Черніговом триколору окупантів та ціною власного життя зірвав плани “блискавичної” війни рашистького диктатора. Ініціаторами пам’ятного заходу виступили ГО “Сяйво Сіверщини” та “Єдина родина Чернігівщини”.
– Ми спілкувалися між собою про те, що сьогодні до другої річниці визволення Чернігівщини ми маємо провести такий пам’ятний захід, саме на кладовищі, щоб наші люди побачили, скільки героїв є полеглих, які не пошкодували свого життя. Це не публічний захід, тому що сьогодні просто є небезпека, – зазначила голова ГО “Сяйво-Сіверщини” Ірина Березинець.
– Скільки воїнів, було в той момент стали на захист Чернігова. Деякі з них лежать тут. Багато років нас привчали до того, що українці це свинопаси, гречкосії. Насправді вони виявилися воїнами. Заходячи до Катерининському храму, храму Козацької слави, або до нашого військового храму завжди ставлю свічку. Не важливо скільки воював воїн, годину, добу чи півроку, тепер він воїн на віки. Скільки жити, то буду пам’ятати їх. Слава Україні!, – сказав військовослужбовець Станіслав Тавлуй.
Чернігів віддає шану усім містянам, чиє життя забрала війна з рашистами.
Вшановували пам’ять загиблих військових та цивільних, які обороняли місто і країну, і під час загальноміської щотижневої наради у муніципалітеті. У лютому – березні 22-го точилися найзапекліші бої навколо міста та по всій області. Для ворога Чернігів став стратегічним пунктом на шляху до столиці, але спротив українського народу перекреслив усі наміри рашистів. За місто стійко боролися 1-ша танкова та 58-ма мотопіхотна бригади, окремі частини ОК «Північ», Нацгвардії, прикордонники, поліція, КОРД та Сили Територіальної оборони.
– Варто згадати всіх, хто героїчно відстояв наше місто і захистив його від навали російського агресора. Чернігів був перший одним із перших в Україні, хто пережив на собі всі злочини “русского міра” і 37 днів в блокаді вони запамʼятаються назавжди тим, хто працював в місті тим, хто захищав його. На жаль місто понесло багато втрат я пропоную почати нараду з тим щоб вшанувати хвилиною мовчання всіх хто загинув за Чернігів за Україну, – наголосив в.о Чернігівського міського голови Олександр Ломако.
Також у другу річницю деблокади міста за ініціативи громадськості рівно о 20:00 вечора чернігівці запалять свічки у вікнах осель, аби вся Україна бачила — Чернігів пам’ятає своїх героїв.
