“Обійми мене міцно, як тато”. З таким проханням одинадцятирічний Артем чи не щодня звертається до своєї мами Алесі. Тепло його батька, Дмитра, було опорою і підтримкою для хлопчика. Проте повномасштабне вторгнення рф назавжди змінило долю їхньої родини.
– Після визволення Чернігова, мій чоловік, Дмитро пішов до військкомату, 11 квітня 2022 року він одразу став до лав ЗСУ. В травні він приєднався до 58-ої окремої механізованої бригади. Служив там більше року, до травня 2023 року і потім продовжив свою службу в 66-ій окремій бригаді і пробув там тільки місяць і 22 дня. 22 липня 2023 року він загинув…, – розповіла дружина загиблого захисника Алеся Атрошенко.
Травми, отримані під час артилерійського обстрілу, були несумісні з життям. Уже рівно пів року родина вчиться жити в нових реаліях. У пам’яті як рідних, так і побратимів Дмитро назавжди залишився доброю, відчайдушною та хороброю людиною, а також воїном, який неодноразово рятував життя, витягуючи з поля бою поранених та загиблих.
– Він завжди був таким, знаєте, оптимістом. Він служив заради миру, за те, щоб нам з сином було жити в Україні, в нашій рідній Україні. І я пишаюсь ним дуже, за те, якою він людиною був, – зазначає Алеся Атрошенко.
Порадившись із друзями, Алеся вирішила подати на сайт Президента України електронну петицію з проханням присвоїти її чоловікові почесне звання “Герой України” з удостоєнням ордену “Золота Зірка”. Каже, довго вагалася, проте прагнула зберегти пам’ять про рідну людину.
– Кожного дня майже більше тисячі голосів збиралось. Це завдяки друзям, побратимам, знайомим просто. 10 тисяч було легко зібрати. А потім вже важко. Важко. Кожного дня 200-500 голосів, і це з величезним трудом. Наразі ми обмінюємося петиціями з такими ж людьми, які хочуть вшанувати пам’ять своїх рідних через інтернет: фейсбук, телеграм, – каже Алеся Атрошенко.
Зазначимо, електронна петиція, розглядається за умови збору на її підтримку не менш як 25 тисяч підписів громадян упродовж не більше, ніж трьох місяців з дня її оприлюднення. Процес збору голосів непростий, а кількість петицій величезна. Якщо звернення отримує необхідну підтримку, його попередній розгляд здійснює експертна група Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України. В Указі “Про звання Герой України” повідомляється, що вона складається з представників Міністерства оборони, Апарату Головнокомандувача ЗСУ, Міністерства Внутрішніх справ, Національної гвардії тощо. Коментуючи аспекти присвоєння звання “Героя України”, правознавці кажуть, що петиція все ж не гарантує 100% результат, навіть за умови збору необхідних голосів.
– У випадку з електронними петиціями все ж таки немає обов’язкового характеру для виконання для органів державного влади або до того органу, до якого адресується ця петиція. Тут це виноситься на розгляд, а далі вже або відповідно орган, установа або комісія розглядає це питання. І в випадку наразі тих петицій, які подаються по військовослужбовцям для присвоєння звання “Героя України”, це, скоріше за все, більше воно спрацьовує як для привернення уваги, – зауважив керівник громадської приймальні ГО “MART” Дмитро Науменко.
Дмитро Науменко зазначив, що за результатами комплексного розгляду електронної петиції експертною групою у наданні найвищої державної відзнаки, звання “Героя України”, може бути відмовлено, натомість ініційовано відзначення військовослужбовця орденом Держави.
– Якщо говорити взагалі по підставам і по процедурі нагородження особи званням “Герой України”. Тут можна розглядати різні органи, які можуть клопотати. Якщо говорити про військовослужбовців, так само можуть клопотати і командири військових частин, і представники Міністерства оборони, безпосередньо по кожному окремому солдату або військовослужбовцю, – уточнив Дмитро Науменко.
З початку 2024-го на сайті гаранта опубліковано 12 указів про відзначення державними нагородами України тих, хто самовіддано виконує військовий обов’язок. І поки жодного про присвоєння звання “Героя України”.
