– Спуск у підвал. Тут ми з дружиною і з родичами жили два місяці.
Так підвал, що знаходиться на території ЖЕКу № 13, став для Сергія Дондика, його дружини, сина та доньки прихистком у період блокади. Згадує, тоді доводилося залишати найрідніших у відносній безпеці, а самому, попри обстріли та ризики — продовжувати забезпечувати життєдіяльність міста, адже працює Сергій слюсарем-сантехніком на цьому ж комунальному підприємстві.
– Воду возили, прибрали їздили, вікна забивали після прольотів. Воювали, так сказати, на своєму фронті. Приходили люди сюди, зв’язку ж не було. Приходили люди десь у когось вода тече, у кого каналізація забилась, їздили, прочищали під обстрілами, – розповідає слюсар-сантехнік КП «ЖЕК-13» Сергій Дондик.
Сергій розповідає, що шукати необхідні запчастини для роботи неодноразово доводилося під свист снарядів, якими армія рф безжально накривала мирне місто. Тоді на допомогу приходили колеги із КП «Зеленбуд», які в найважчий час також залишалися на місцях. Серед них була й Марія Йосипівна, озеленювачка із 30-річним стажем. Її вислів про те, що після перемоги ми маємо зустрічати воїнів із квітами в гарному та доглянутому Чернігові, назавжди закарбований в історії міста.
– Люди і плакали деякі йшли, дякували за те, що ми тюльпани ці пололи. Плакали й казали, що видно, що місто наше живе. Навіть виходили ми працювали там коло готелю Україна, тому що там криша вся, усе позлітало на тюльпани, так нам виходили й помогали. Одна жіночка виходила із сином і сусід — збирали скло, граблями вигрібали сміття, люди дуже раділи, що ми це робили, – згадує озеленювачка КП «Зеленбуд» Марія Микитюк.
У лютому-березні 22-го невпинно доводили, що Чернігів — стійке місто і в комунальному підприємстві «АТП-2528». Їхня робота була, без перебільшення, героїчною. Вони мужньо працювали, забезпечували чистоту та рятували містян від екологічної катастрофи. Зупинилися лише на один день, після обстрілу території підприємства 16 березня, а далі — знову до роботи.
– Ми свою роботу виконували. Що нам начальник сказав — поїхати там-там, вулиці сказав які прибрати — ми маємо їх прибрати. А не кинеш же бардак цей. Воно то страшно було, але я завжди співав «Ще не вмерла України» й пішов, і прибираю. Воно якось і легше ставало, – каже вантажник КП «АТП-2528» Миколай Пархомець.
Тих працівників комунальної сфери, хто під час активних бойових дій не дав ворогу перетворити Чернігів на руїни, символічно до Дня міста Олександр Ломако від імені всієї громади відзначив медаллю «За оборону Чернігова» та подякував за те, що вони, об’єднавшись як велика родина — працювали на благо міста.
– Для мене отакі люди як ви, працівники комунальної сфери Чернігова, комунальних підприємств — це є справжніми патріотами. Патріотами Чернігова, тому що ви своєю щоденною працею, яка нелегка, будемо відвертими, але своєю щоденною працею ви показуєте як потрібно любити місто, що означає любити місто. Завдяки вам воно в нас є, є таке як зараз, – підкреслив в. о. Чернігівського міського голови Олександр Ломако.
Нагадаємо, медаль «За оборону Чернігова» вручають тим, хто активно сприяв відбиттю рашистської навали: волонтерам, рятувальникам, медикам та військовим, зокрема й посмертно. Перше нагородження цією відзнакою відбулось у День Конституції. 21го вересня День міста Чернігів проводить без урочистих святкувань: переможемо – відсвяткуємо. Проте ця дата є приводом подякувати стійким чернігівцям за те, що вони робили під час облоги, переконаний в.о. міського голови. Адже це героїчні люди як на фронті, так і в тилу.
