–Я спочатку дивився музику і прийшов торгувать до своєї мами, бо мама у мене тут вчителька, так я прийшов їй допомагати, став собі торгувати.
Захар каже, продають ляльки-мотанки, янголяток, мишки-закладки, резинки, браслетики, пакетики – все, зроблене власноруч, за будь-який, нехай, і символічний, але донат, аби зібрати на банку для свого героя.
– Це у нас є загони, сім загонів, і сім загонів робили якісь вироби і ось шопери, сумочки, такі браслетики, такі сердечка патріотичні, – показує Дар’я.
– Вже три банки зібрали майже, для хлопчика вчительки який пішов на війну і дуже тяжке поранення отримав, ми для нього збираємо гроші, щоб його вилікували, – каже Захар.
Благодійний ярмарок на підтримку захисника, випускника рідної, сьомої школи, у закладі вирішили організувати всього кілька днів тому, однак запевняють: на столах від поробок не було де і яблуку впасти. Так, останній день їхньої зміни наповнився значно глибшим сенсом – поряд на баскетбольному майданчику закриття літніх таборів відзначали яскравою танцювальною програмою, де свої перші здобутки демонстрували і учасниці хореографічного гуртка при школі, які готувалися спеціально до цього концерту.
– Це були шалені три тижні, коли діти і вчителі займались різними активностями, різними заняттями, спортивними, ігровими, робили поробки, плели сітки у нас, навіть, старші учні. А сьогодні у нас трапилась така ситуація, що сина нашої вчительки – бійця Збройних сил України Миколу, в понеділок в тяжкому стані доставили в реанімацію в київський госпіталь, і ми вирішили допомогти і нашому учню, і нашій вчительці, тому що немає чужого горя – є у нас одна спільна біда, з якою ми боремося. Плюс, це дійсно наша дитина, тому ми максимально старались залучити всіх, кого тільки можливо, щоб він одужав, і повернувся до нас, і сказав, що він радий завітати до рідної школи, – зазначила директорка школи №7 Наталія Колотило.
Як завжди, по-особливому, ініціативу школи, як власне і будь-яку міську толоку, символічно підтримав навчально-реабілітаційний центр №2, який буквально за сотню метрів звідти. Польова кухня, що до ночі щодня працювала тут в період активних бойових дій і готувала для понад двох тисяч цивільних та захисників, від 8-ої ранку вже була розігріта. В меню – запашна випічка та фірмова тушкована картопля.
–Як тобі картопля? – Нормальна
– Смачна, дуже вкусна. – Да? А вдома така є? – У-у .
–Хай це буде невеличка сума, але тут є і такий дуже гарний виховний момент, що кожен може допомогти, хто чим. Хтось танцював сьогодні таночок, хтось зробив гарну поробку, хтось от ми, наприклад, зробили смачну їжу з дівчатами з колективу. Тобто, кожен отак от свою частинку енергії, свого серця, вклав в одужання цього хлопця. Із задоволенням долучилися до благодійного ярмарку, – підкреслила директорка ЧНРЦ №2 Регіна Гусак.
Цього літа пришкільні табори повернулися до Чернігова після дворічної перерви, спочатку через пандемію ковіду, а потім початок повномасштабної російсько-української війни, і цього дня після трьох насичених тижнів фінішують у всіх навчальних закладах. У сьомій школі кажуть, це був справжній бум – 147 дітей різних вікових і соціальних категорій, тоді як раніше до табору записувалося в середньому до п’ятдесяти.
– Дуже було класно, а ще можна було там знайти багато нових друзів і гратися з ними на подвірʼї, щось робити, вигадувати загадки, гратися в ігри, придумувати ігри якісь .
– Ваще в лагері було весело дуже.
– Вчителі після 30 числа становляться добріше намного. – Да, так і було.
Загалом, до пришкільних таборів цьогоріч у місті долучилося 3 тис. 744 дитини, з них 2 тис. 443 – пільгових категорій, яких місто забезпечило безкоштовним харчуванням.
