З розбитим на друзки і спаленим росіянами будинком, в якому загинув її батько, але вдома, на своїй землі. Вже понад тиждень пані Алла з родиною живе у цих двох невеликих модульних помешканнях, в яких втім є майже все – санвузол, кухня, меблі і необхідні речі. До цього змінили з десяток найманих, та щодня приїздили, аби розбирати завали, і на місці колишнього гаража зводити нову оселю із того, що вціліло.
–Це було 4-го числа. Кинули – що вони кинули – стріляли десь зі сторони Коцюбинська чи звідки, що воно у хату впало і зайнялась хата. Оце весь двір, передній двір, згорів. А 17-го числа нам кинули туди ще бомбу, там вирва така здорова, і це все остальне, оце в нас тут була літня кухня жила, дві кімнати, і воно все розлетілося, – розповідає Алла, жителька Зарічного.
Повернути нехай і тимчасовий, але дах над головою, та знайти сили жити далі їхній сім’ї, а також іще тисячам чернігівців, яким ворог пошкодив чи зруйнував домівки, нині допомагає весь цивілізований світ. Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців разом зі своїм виконавчим партнером – благодійним фондом “Рокада”, а також представницею однієї з країн-донорок і почесною гостею – Надзвичайним і Повноважним послом Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анкою Фельдгузен цього дня приїхали познайомитися з пані Аллою особисто.
– Але вам буде потрібно дуже багато допомоги, щоб це все поприбирати. – Поприбираєм, я за це не переживаю, вже проти того, що було то це вже… – Окей, прекрасно. Я люблю ваш оптимізм, чесно, – каже Анка Фельдгузен.
Жінка каже, з такими людьми можна і гори звернути, тому потроху все зроблять і відбудують. А замість руїн ще посадять грядки і клумби.
–Я хочу тільки, щоб був мир і спокій, скоріш щоб дітки наші всі повернулись, щоб не гибли там, а так все добре, будем жить на зло отим кацапам-ворогам, будем жить і будем робить. Хай знають, хай заздрять, і лопнуть від заздрощів, – зазначає пані Алла.
Так, в найбільш пошкоджених мікрорайонах Чернігова, зокрема на Зарічному та Бобровиці, тим, хто лишився без нічого, УВКБ встановлюють модульні будиночки, менш постраждалим допомагають з відбудовою дахів, вікон та дрібним ремонтом, або ж коштами чи будматеріалами. Таких осель у місті понад 480 і ще майже 600 наразі в роботі.
Нещодавно завершили роботи і в домі, де мешкатиме родина пані Вікторії. Власний її будинок навпроти як і фактично останні 20 років життя вщент розбиті ворогом. Але навела тут лад, планує, де яка буде городина, що вирощуватиме у саду та радіє тюльпанам, які попри все проросли біля фундаменту.
-Дуже вдячна нашим фондам, які заходять, нам і нашим людям. У нас тут таке велике коріння, тут у нас і мами, і бабулі наші, і дідулі, і вони всю цю землю просипали через свої руки, а вже завдяки їхній силі і ми тут стоїмо, – розповідає Вікторія, жителька Бобровиці.
Каже, перші місяці дуже боліло за втрачене, а потім більше за людей, тому намагаються і самі допомагати сусідам, стареньким, підтримувати один одного і тих, кому ще складніше.
– Найбільше вселяє оптимізм, ваш настрій.
– Да. Нам важко, а бачити все, як вчителі залишилися без цього всього, люди, які віддали своїй державі дуже багато не тільки вільного часу свого, не просто внутрішнього світу, досвіду, свого життя, – говорить в.о. міського голови Олександр Ломако.
Після цього пані посол Німеччини Анка Фельдгузен в рамках офіційного візиту віч-на-віч поспілкувалася з виконуючим обов’язки очільника Чернігова Олександром Ломако вже у стінах муніципалітету. Говорили про те, як місту, що одним із перших взяло на себе удар росії у лютому 2022-го, вдалося вистояти та який шлях у відновленні за цей рік було подолано. Про відбудову людських осель, навчання у школах і повернення життя в Чернігів, а також теперішню і майбутню співпрацю з Чернігівською міською радою та допомогу.
