Чернігів вшановує волонтерів. У ліцеї, де під час активних бойових дій розташовувався Єдиний волонтерський центр, вітали видатних особистостей, які в скрутний час перебрали на себе безліч справ, необхідних для виживання міста.
Єдиний волонтерський центр, який діє у Чернігові з 2014 року, з початком повномасштабного російського вторгнення розрісся з 20-30 людей до майже ста. Маючи великий досвід взаємодії з військовими, вони взялися допомагати захисникам міста.
Водночас інші волонтери підтримували цивільних. Поки була можливість, вони допомагали виїжджати з Чернігова тим, хто не міг тут залишатися. В хід йшли буси, легкові авто та навіть човни. А повертаючись, волонтери везли у місто речі першої необхідності.
Настоятель храму святої Катерини отець Роман не вважає себе волонтером, але під час боїв за Чернігів особисто об’їздив безліч осель, мешканці яких потребували допомоги. Розвозив ліки, теплі речі та їжу.
Нині, після вигнання російських загарбників з Чернігівщини, волонтери не припиняють роботу. Хоча акценти дещо змістилися – із забезпечення базових потреб великої кількості вояків на закриття більш специфічних «замовлень».
Ірина Черенько, яка нині координує роботу Єдиного волонтерського центру, зазначає, що робота волонтерів можлива лише завдяки широкій підтримці суспільства. Допоки українці жертвуватимуть власними ресурсами заради своєї країни, доти діятимуть волонтери, і не припинятиметься народна підтримка Збройних Сил України.
