Василю Свистільнику за 50. Все життя чоловік працював машиністом екскаватора та мріяв про інше – про гру справжніх чоловіків – хокей. Захоплювався ним з дитинства, в юні роки навіть брав участь у змаганнях “Золота шайба”. Та по-справжньому відвів душу улюбленим заняттям декілька років тому, відколи почав грати з такими ж ентузіастами.
Разом з Василем на імпровізованому хокейному майданчику на Стрижні щодня, за сприятливої погоди, протягом зими збираються близько 20 хокеїстів-аматорів. Всі вони різні за віком і професіями, проте об’єднані єдиним – любов’ю до цього виду спорту. Гравці самі забезпечують себе усім необхідним для гри, мають форму, головні атрибути, проте основного в них немає. У рідному місті відсутня гідна льодова арена. Кажуть, жодних умов для розвитку цього виду спорту в Чернігові немає. Гравці постійно намагаються привернути увагу до цієї проблеми, але все даремно, каже капітан любительської збірної Андрій Ткаченко. Доводиться грати на відкритих водоймах.
Спеціально облаштований хокейний майданчик у місті вкрай необхідний, кажуть хокеїсти, адже грати на відкритих водоймах не зовсім зручно, до того ж, небезпечно.
Перед початком гри гравці усім складом близько години розчищають лід. Крім необхідних атрибутів для гри, приносять саморобні шкребки, лопати і починають створювати собі більш-менш комфортні умови і тільки після того розпочинають гру. Гравці жаліються, умови у сусідній Городні та Мені, де іноді проходять товариські зустрічі з колегами-хокеїстами, значно кращі, ніж в обласному центрі.
Попри такі умови, любителі-аматори продовжують грати і мріяти про достойний хокейний майданчик, адже впевнені, що власним прикладом популяризують хокей у Чернігові, а разом з тим і здоровий спосіб життя.
