Пес на прізвисько Гусік разом із супутницею виходить на щоденну прогулянку. Попри пережите, він доброзичливий та привітний. Нещодавно над ним жорстоко познущалися: зв’язали лапи та покинули на сміттєзвалищі. Собаці знадобилося понад два місяці, аби знову повноцінно жити. У цьому йому допомогли співробітники ветеринарно-стерилізаційного центру «Крок до тварин», надавши медичну допомогу.
Він коли приїхав, він був дуже кволий. Він і зараз ще не дуже набрав вагу. По-перше, ми не знаємо, скільки він на тому смітнику пролежав. По-друге, він, проживаючи в людей, які таке могли вчинити із собакою, скоріше за все, це була домашня собака, і люди так зробили, щоб він там довго помирав і не міг повернутися додому. Можна зробити висновок, що, напевно, тварина їм чомусь заважала, але, знову ж таки, вони не знайшли ніяких інших варіантів, окрім як познущатися над нею, – розповідає Тетяна Діденко, начальниця ветеринарно-стерилізаційного центру «Крок до тварин».
За словами Тетяни Діденко, наразі чотирилапий потребує турботливу родину, яка допоможе йому повністю одужати. Окрім того, на базі центру знаходиться ще чимало тварин із сумними історіями: вони пережили людську жорстокість і залишилися самотніми. Серед них і котик РиПух, котрого власники в лютому-березні 2022-го залишили під вікнами під’їзду, де його сильно травмували.
Чому РиПух? Тому що рудий із Пухова. Дуже довго ми займалися його реабілітацією і, звичайно, треба враховувати, що тварина після таких травм навряд чи відновиться на 100 % до кінця. Але, тим не менше, на сьогодні він може вести повноцінне життя, абсолютно нормальна тваринка, їсть сухий корм, незважаючи на те, що дуже серйозні травми були пов’язані саме зі щелепами, і з головою, і зі струсом мозку, – каже пані Тетяна.
У центрі тварин утримують у належних умовах, доглядають та годують. Пані Тамара щоденно приходить до своїх вихованців. Жінка працює в «Кроці до тварин» на волонтерських засадах та зізнається: дуже сумує без хвостатих улюбленців.
Я приходжу сюди в центр і допомагаю доглядати за тваринами, вигулювати, доглядати, прибирати вольєри й надаю допомогу, яку вони просять, і допомагаю в центрі. Що я хочу сказати за тварин, за всіх. У них болить душа. Якщо чесно, особливо зараз, після війни, їх дуже стало багато, особливо хатніх тварин: котів, собак. Вони покинуті залишилися і вони не розуміють, за що, дуже боляче на них дивитися, – каже волонтерка Тамара.
У закладі зазначають: усі тварини чекають на нових люблячих власників. Історії Гусіка та РиПуха, як і сотень інших чотирилапих, є на сторінках ВСЦ у соціальних мережах, а познайомитися з ними можна особисто. Для цього необхідно попередньо записатися телефоном.
