Це спільне сімейне фото ветерана Руслана Іванова на виставці фотопроєкту “Життя продовжується”, який ініціювала ветеранська спільнота “Серцевір”. Чоловік дістав на фронті тяжке поранення, внаслідок якого медикам довелося ампутувати верхню кінцівку. Руслан розповідає, що адаптуватися до цивільного життя та пройти довготривалу реабілітацію він зміг завдяки підтримці своїх рідних.
–Якби не моя родина, я б не справився один з тим випробуванням, що сталося зі мною. Дякую дружині, дітям, матері.Всі мене підтримали і не дали опустити руки, – розповів ветеран Руслан Іванов.
Днями виставку із фотографіями 15-ти незламних воїнів та їхніх родин відкрили у одному з торгових центрів Чернігова. Як розповіла голова “Серцевіру” Вікторія Калмикова, над реалізацією цього проєкту вони працювали майже півроку: придумували концепцію, підбирали героїв.
– Ми довго виношували, як саме ми будемо робити, з ким ми будемо робити, що ми хочемо показати. І я прожила всю цю історію через себе. Сьогодні навіть зранку я прийшла і побачила деякі роботи і знову у мене були сльози, – зазначила голова ГО «Ветеранська спільнота України “Серцевір”» Вікторія Калмикова.
– Я, наприклад, ветеран працюю з ветеранами, які мають поранення. Ми намагаємося зробити таку різнопланову роботу, щоб кожен наш учасник спільноти отримав те, що йому потрібно. Зараз у нас такий домашній гарний захід був, який залучив і саміх ветеранів, і волонтерів, і родини, і дітей, – зауважив співзасновник ГО «Всеукраїнська ветеранська спільнота “Серцевір” Сергій Довбиш.
Ці світлини зробила чернігівська фотографиня Ірен Бринза. Каже, що працювала на результат і проживала кожну історію, аби якомога краще передати глядачам настрій та розповісти про соціальну важливу місію адаптації ветеранів у суспільстві. Ця тема близька для жінки, адже її чоловік перебував у зоні АТО та дістав контузію.
–Мурашки у мене почалися з самого початку, коли Вікторія запросила мене в цей проект. І коли я ще на моменті пропонувала, які варіанти ми можемо зробити, тобто на момент ідеї, у мене вже були мурахи. І деякі зйомки я йшла з таким дуже трепетним відчуттям, – каже фотографиня Ірен Бринза.
На захід прийшли побратими та посестри героїв виставки, аби підтримати їх у цей день.
–Це важливо і для самого ветерана. Це соціалізація ветерана, це розуміння того, що він важливий, що його чують, бачать, що його відчувають, тому що нам важливо відчувати. І точно так само для сімей, тому що це згуртовує і допомагає зрозуміти, що вони точно так само важливі для своїх, – сказала Людмила Ковальчук-Осипенко.
–На цій виставці є і Голіков Олександр, він, до речі, тут поряд з Сергієм Довбушем. Він також наш розвідник 21-го окремого стріляцького батальйона. Він у мене три тижні жив. Дома, разом з дружиною, Дар’я тоді була вагітною, тепер ми Артурчика маємо. І ми там породнилися, що нещодавно вони хрестили свого синочка, другого, і запросили тепер моя дружина, і я мій хресний дід і баба в них. Так що війна поєднала нас і такими міцними родинними зв’язками, – підкреслив ветеран Валерій Вовк.
За словами організаторів, далі експозиція поїде містами України. В планах також презентувати її за кордоном. Із учасниками фотосесії незабаром випустять календарі та журнали, у яких читачам розповідатимуть історію кожного. Наступного року “Серцевір” розширюватиме виставку і запрошуватиме у цей проєкт нових героїв.
