–Десь третій раз я приїжджаю на Чернігівщину, і з кожним разом у мене, як кажуть, серце б’ється і тріпоче в посиленому режимі, тому що це Батьківщина. Мала Батьківщина, але — Батьківщина, – зазначив волонтер з Херсона Григорій Янченко.
Саме так волонтер Григорій Янченко відгукується про край, де він народився. Чоловік все дитинство провів у Ічні Чернігівської області, а потім пішов у армію, переїхав до Херсона. Під час служби дістав поранення. Втратив ноги та пальці на руках. Ці обставини не завадили Григорію, коли у 2014-му на українську землю прийшла війна. Він взявся допомагати ЗСУ донатами.
–Я як українець, я не міг вчинити по-іншому. Чому? Тому що я не придатний для військових дій, але я хотів, щоб чимось допомогти нашим військовим. Мені дружина підказала вихід такий збирати кошти, і потім ці кошти перетворювати на допомогу нашій армії, – розповів Григорій Янченко.
Григорій прожив у Херсоні понад півстоліття. Навіть, попри окупацію у 2022-му, він пересувався на кріслі колісному вулицями міста з українською символікою та піснями, збирав кошти.
–Після перебуття в окупації 7 місяців мені стали погрожувати і колаборанти, і росіяни. Мене переправили в Запоріжжя. Я пробув там рік і теж збирав кошти. І у цьому році з січня місяця я вирішив мандрувати по всій Україні, зупиняючись в кожному місці на тиждень і збирати в кожному місці ці донати, – каже волонтер з Херсона.
Українцям волонтер більш відомий, як дядя Гриша.
–14-й рік. Я приїжджав на “передок”, а там хлопчики були молоді, різні. Ну і мене як поважну людину, тобто в роках. Мене спочатку дідом називали, але це мені якось не пасує, тому мені краще, якщо ви будете називати дядя Гриша. З тих часів позивний, як кажуть, по-військовому приклеївся до мене. До цих пір я з цим позивним їжджу, – зауважив Григорій Янченко.
На зібрані кошти чоловік купує для військових дрони, старлінки, мавіки, медикаменти тощо. Їздить на фронт.
–Я поки можу, до тих пір я працюю, до тих пір я допомагаю. Мене інколи бійці запитують на “передку”, дід, а скільки ж ти можеш їздити? Я кажу, поки ви стоїте там, я буду працювати, – підкреслив Григорій Янченко.
Позаду Григорія два прапори. На одному — побажання, теплі слова та назви міст, які він встиг об’їздити. Інший же прапор із зображенням кавуна належить херсонській ТРО — це подарунок земляків, котрі евакуювалися до Луцька. Також чоловік розповів, що подорожувати Україною йому допомагають волонтери.
– Це треба візком якось сісти в потяг, якось сісти в автобус, якось сісти в маршрутку, переїхати, потім там злізти. Все це завдяки волонтерам, які знаходяться, наприклад, от Чернігові, які мене відправили із Запоріжжя. Завдяки їм, завдяки працівникам залізничного транспорту, які теж їм допомагають, – говорить волонтер з Херсона.
Разом із Черніговом Григорій побував вже у 23-х містах нашої держави, у кожному він залишається на тиждень. Далі в планах відвідати Суми та Харків.
– На зараз у мене одне тільки єдине прохання, більше донатьте для нашої Перемоги, – наголосив Григорій Янченко.
