– Добрі в мене сини були, що там казати… , – каже Анатолій Куліченко.
Сімдесятирічний Анатолій Куліченко розглядає стенд, присвячений його найріднішим людям. Їхнє село Довжик, що на Чернігівщині, рашисти окупували в перші дні повномасштабного вторгнення. Дізнавшись про те, що наймолодший син — Євген Куліченко — служив у зоні АТО, окупанти забрали його разом із братами — Дмитром та Миколою — у полон. Після трьох днів катувань, чоловіків розстріляли. Двоє загинули на місці, та одному, Миколі, дивом вдалося вижити.
– Я їх не вважаю людьми, це фашисти. Прийшли і сразу хату окружили, мішки на голову й забрали, вивезли за 40 кілометрів від нашого села Вишневе. Там, у пилорамі, у підвалі держали, два дні катували, а потім вивезли за хутор Чумак і за село, у полосі, викопали яму й розстріляли. Першого Женю, найменшого. Це зі слів Колі, вижившого. А Колю стрільнули, да пуля зайшла в рот і вийшла біля вуха. І він притворився вбитим і впав у яму сам. Відкопався з ями, двоє суток йшов і дійшов. Опухший, ранений, побитий, – згадує Анатолій Куліченко.
Історія Куліченків — одна з багатьох, з яким можна ознайомитися на виставці «Я вам цей борг ніколи не залишу…» в Чернігівському історичному музеї імені Тарновського. Її назва — перша строфа з відомого вірша Ліни Костенко. Виставка присвячена трагічним подіям, які в лютому-березні 2022-го розгорталися в Киїнській, Киселівській та Новобілоуській громадах. Тематично експозиція складається з двох розділів: злочини військових рф проти цивільного населення та життя, а точніше виживання в умовах повномасштабної війни.
– Ми собі ставили за мету зберегти правдиву історію війни. І для цього треба спілкуватися з людьми, збирати свідчення людей, які це пережили, і збирати предмети, які вони можуть передати. Тому що, коли ми починали роботи над проєктом, ми людям пояснювали, що ми музей. Нам не лише свідчення треба записати, нам треба це все показати на виставці. Тому тут багато і фотографій, й оригінальних предметів, і те, що люди могли передати. Ми це все показуємо, – зазначила завідувачка відділу Чернігівського історичного музею імені В.Тарновського Леся Світловська.
Основний акцент на виставці зробили саме на історіях людей, життя яких назавжди змінила війна, та яким, за словами організаторів, випало зберегти людяність у нелюдських умовах. Ці історії висвітлюються через фотографії, документи, щоденники, особисті речі та навіть скриншоти переписок у соцмережах. Серед експонатів виставки й імпровізований «календар» тринадцятирічної Віки Мовчан із Шестовиці. Увесь час окупації рідного села дівчинка на шпалерах у своїй кімнаті позначала, зокрема, найважчі дні обстрілів. Аби зібрати всі експонати, працівники історичного музею комунікували з головам ОТГ та особисто виїжджали в громади, де знайомилися з місцевими. Також тут можна побачити залишки боєприпасів, якими ворог нещадно обстрілював Чернігівщину та амуніцію окупантів, яку під час виходу з області вони залишили по собі. Над проєктом працювали впродовж року. Сприяли створенню виставки Головне управління ДСНС у Чернігівській області, а також міське управління культури та туризму.
– Ця війна на 40 років зробила нас мудрішими й на 100 років повернула назад. Тому що всі ми в стратегіях виживання повернулися до багаття на вулиці, до життя в погрібах, льохах, сараях, у землі, у землянках, до того, що ми можемо багато днів просто не митися, тому що немає на то можливості. І це 21-е століття, коли… Ти не знаєш, що відбувається навколо. Нібито в нас було все, було телебачення, був інтернет, а в один момент ти абсолютно ізольований і ти не знаєш, що відбувається в сусідньому дворі. Очевидно, це та війна, коли ми тепер точно розуміємо, що ті події, коли відбувалися на Сході, воно здавалося, що далеко. А тепер ти розумієш, що війна у твоєму дворі — це та ж війна, яка відбувається у твого сусіда. І тоді починає значно більше боліти, – зазначила заступниця начальника управління культури та туризму ЧМР Катерина Литвин.
Ознайомитися з історіями незламного духу жителів Чернігівщини та задокументованими свідченнями злочинів російської армії можна буде до кінця року. Також виставка «Я вам цей борг ніколи не залишу…» розширюватиме свою географію — найближчим часом організатори планують співпрацювати з іншими громадами, що були в окупації.
