Останні приготування святкового ранку і за кілька хвилин святий Миколай вирушить до домівок своїх найменшеньких. Всі подарунки і те найкраще, що втілює в собі образ Чудотворця, в його списку тим, чиї тато чи мама загинули, захищаючи Україну.
– Дітям нести у таку скрутну годину щастя – думаю, це потрібно робити.
Коли все нарешті спаковано – на колеса і до справи. У всіх Миколаїв по кілька сімей із дітками до п’яти років, і кажуть, це особливо щемні й теплі зустрічі.
– Звичайно були чемні! Якщо були б нечемні – лозиняку під подушку б поклали! Але сьогодні без лозин. Несемо радість і подарунки, – каже Святий Миколай.
Як справжні покровителі, оберігають кожного і кожну. Так громада Чернігова потурбувалася, аби попри війну малеча відчула дотик дива і мала свято, цьогоріч надто символічне. Адже вперше ми відзначаємо Миколая разом із християнами західного обряду, 6 грудня, для України – в день її Збройних сил.
Стати захисником, як батько, який 24-го лютого одним із перших долучився до лав ЗСУ і обороняв Чернігів, мріє і юний Матвій Красковський. Сьогодні свій подарунок Миколай передав йому через дідуся, а ввечері зустрічає справжньою зимовою казкою вже в міському палаці культури. Як і багатьох інших дітей, хто втратив когось із батьків на війні.
– Я писав йому листи, але не дописав, тому що снайперську гвинтівку хотілось. Але, ну, це занадто, тому попросив гуся, метрового, – каже син загиблого захисника Матвій.
Хлопець любить музику та малювання, у школі йому добре дається математика, а поза нею – спорт. Ходить на картинг, бокс і футбол. Зі слів бабусі, росте хорошою, доброю людиною, а такі свята важливі для всієї їхньої родини.
– Вони важливі, вони приємні, особливо, коли дитина втратила частину свого життя, своїх рідних, то це дуже для неї важить. Бо вона розуміє, що про неї піклуються не лише батьки, яких він втратив, а ще є інші люди, які піклуються, і в нього є надія на майбутнє, – розповідає бабуся Матвія Анна Миколаївна.
Трохи не так, як у дитинстві, чекала святого Миколая вже другий рік і Софія. Поки розпаковує подарунок, каже, нині головне бажання всіх – це перемога, а справжні чудотворці – її рідні.
– У цьому році вже листа не писала, але чекала святого Миколая. До 2022-го року було цікавіше, веселіше. Але, все одно – так добре, цікаво, – говорить донька загиблого захисника Софія.
І ось казка вступає у повну силу, на сцені помічники і помічниці Святого, які власне і створили це дійство. Тижні тренувань та численні репетиції під постійні повітряні тривоги в укритті задля простих усмішок на обличчях майже своїх однолітків. За лаштунками хвилини до виходу рахує і Софія зі своєю тренеркою.
-Ми розуміємо, для яких дітей ми виступаємо, ми це проговорювали з ученицею, я їй пояснювала. Насамперед, хочеться зробити їм свято, і хочеться, щоб вони відволіклись хоча б на хвилинку, потрапили до казки, і щоб у дітей було дитинство. Таке, яке воно має бути, – зазначає тренерка Наталія.
Цього дня на прохання міста Миколай старався побачитися з кожною дитиною, чий рідний захисник вже на небі – від малюків до сімнадцятирічних юнаків та юнок, вже з серйозними розмовами. На сьогодні у Чернігові таких дітей близько 150-ти, і тим, хто не зміг прийти на зустріч, святий ще раз занесе свій гостинець під подушку та чекатиме наступного року.
