У цих стінах лікують поранених військових. А ще — тут знімають документальне кіно. Не про бої на передовій, а про людей, які щодня вчаться жити після важких травм.
У Чернігівському військовому госпіталі прагнуть, щоб поранені бійці не залишалися ізольованими від суспільства. Саме з такого підходу й народилася ідея великого кінопроєкту, покликаного показати щоденну роботу, яка зазвичай прихована від широкого загалу.
«Робота військових медиків для загалу майже невідома»
«Робота лікаря, військового лікаря, медичного військового персоналу вона досить рутинна. Їхню роботу не зовсім часто можна відображати, показувати і взагалі для широкого загалу вона досить невідома.
По суті, ми формуємо ідеологічний соціум, де ми показуємо пораненого військовослужбовця і ми показуємо військовослужбовцю, за що він воює. І тому відсоток повернення з цього госпіталю досить значний. Військовослужбовець бачить, за що він бореться», — говорить командир Чернігівського військового госпіталю та продюсер проєкту Віктор Писанко.
«Ромашка» — перша історія документального циклу
Першою історією став документальний фільм «Ромашка», який уже вийшов на стрімінгових платформах. Це розповідь про військового Олександра, який на фронті втратив ногу. Але кіно не про саму травму. Це історія про спробу людини заново знайти себе і довести, що ампутація — не кінець життя.
Після поранення Олександр пройшов у госпіталі реабілітацію та повернувся у спорт. Фізичні терапевти кажуть: такий досвід мотивує інших не закриватися в собі.
«Ми працювали з ним разом. Провели з Олександром чудові три місяці нашого спільного життя.
Тому я цей фільм прожила, так скажем. В кадрі теж мелькаю, теж чуть-чуть звезда.
Історія Олександра дає натхнення іншим хлопцям, що життя після поранення, навіть такого тяжкого, не завершується. Навпаки, як у Олександра, воно заграло новими яскравими барвами. Він зараз займається дзюдо, виступає на змаганнях, його спосіб життя став ще більш активним, ніж до поранення», — розповідає асистентка фізичного терапевта Аліна Герасименко.
Щодня через реабілітаційний зал проходять десятки військових. І попри біль, тут майже немає похмурих облич.
«Класно. Садисти. (Посміхаючись, – ред.) Знущаються, не жаліють, вагу накидають на станках… Допомагає тим, що при певних травмах у тебе задіюється одна група м’язів. Дівчата змушують розвивати іншу, щоб навантаження йшло не на саме пошкоджене місце, а на весь комплекс», — з усмішкою говорить військовослужбовець Валерій, який проходить реабілітацію.
Наступна стрічка покаже сам госпіталь
Поки військові відновлюються, змінюється і сам госпіталь. Незабаром відділення реабілітації буде повністю оновлене. Масштабні зміни відбуваються і в інших підрозділах — від приймального відділення до операційних.
Тож цей кінопроєкт — не лише про одного героя. Це історія і про медиків, які вкладають свій досвід у розбудову сучасного військового медичного закладу.
«Приймальне відділення змінилося кардинально. Освіжився ремонт — це одне. Але головне — ми повністю змінили схему і структуру роботи. Максимально раціоналізували процеси, щоб було просто, комфортно і швидко надавати допомогу пораненим, хворим і травмованим», — говорить начальник приймального відділення Ігор Слупський.
«Тут було випалене поле, розумієте? А зараз у нас передове відділення. Ми робимо складні операції, маємо гарні умови для військових.
Фільм потрібен, щоб глядач розумів, що відбувається, щоб не забував про те, що війна триває. Щоб бачив людей, які мають обмежені можливості, і як вони справляються зі своїми проблемами», — говорить начальник офтальмологічного відділення Олексій Сірик.
Кінопроєкт триває
Режисер документального циклу Максим Тузов сьогодні сам служить у Чернігівському військовому госпіталі. Саме тому він фіксує історії не як сторонній спостерігач, а як безпосередній учасник подій.
«Я тут уже в районі восьми місяців. При мені шпиталь кардинально змінився. Я бачу фото й відео того, що було раніше. І ті роботи, які ведуться зараз… Це буде ще один абсолютно новий шпиталь», — говорить режисер.
«Ромашка» стала лише першою історією документального циклу про Чернігівський військовий госпіталь. Команда вже працює над наступною стрічкою. Якщо перший фільм був присвячений шляху одного військового після важкого поранення, то продовження покаже людей, які щодня стоять за порятунком і відновленням захисників.
«Спочатку ми покажемо реабілітацію, потім ми покажемо, що таке життя, що таке відновлення, що таке прозріння. І буде крайня стрічка, де ви побачите суть роботи військового лікаря, військового хірурга, військової медицини загалом.
Стрічка досить тяжка для сприйняття, але її варто подивитися», — підсумовує Віктор Писанко.
