Андрій Лівенко — Почесний громадянин Чернігова. 18 вересня депутати міської ради одноголосно підтримали пропозицію Олександра Ломако присвоїти командиру це звання — на жаль, посмертно.
За словами Олександра Ломако, Лівенко зробив багато для формування Сил територіальної оборони на початковому етапі повномасштабного вторгнення та оборони Чернігова. У 2023–2024 роках громада допомагала військовій частині, яку він очолював.
«Він так сильно завжди переживав за хлопців, за їхнє життя, за збереження їхнього здоров’я. От вони називали його “Батя” — це таке псевдо, яке говорить про те, що до нього ставилися як до батька і поважали».
— Олександр Ломако, депутат Чернігівської міської ради
Для тих, хто знав Андрія Лівенка як командира, він був людиною, яка брала відповідальність за інших. Для доньки Марії — людиною, яка все життя свідомо обирала Україну.
«Родина і Україна. Україна – найперша. Я думаю так».
— Марія Лівенко, донька Андрія Лівенка
Після школи Андрій Лівенко обрав військову службу і понад 30 років присвятив себе армії. У жовтні 2020 року він очолив 162-й батальйон територіальної оборони. Саме на цій посаді зустрів повномасштабне вторгнення.
У перші години його підрозділ вступив у бій із російськими військами, а під командуванням Лівенка до оборони Чернігова стали тисячі добровольців.
Після оборони міста він продовжив виконувати бойові завдання на інших напрямках. 1 серпня цього року Андрій Лівенко загинув під час бойового завдання на Сумщині.
Для родини нове звання — передусім про вдячність тим, хто захищав Чернігів і продовжує захищати Україну.
«Я думаю, в першу чергу, важливо для нас всіх, як для людей, як для громадян України, тому що це вже, на жаль, посмертно і він цього вже не почує. Але для нас ми маємо розуміти, що ми людяні, що ми можемо цінувати професійність і цінувати своїх сильних і бути їм вдячними».
— Леся Мальцева, сестра Андрія Лівенка
Сам Лівенко до нагород ставився інакше. Коли йшлося про медаль «За оборону Чернігова», він вважав, що передусім її мають отримати ті, хто вчора ще був цивільним, а з початком повномасштабної війни став до лав оборонців міста.
«Він взяв відповідальність за цих людей на свої плечі, і тому він вважав, що основні нагороди мають бути простим хлопцям, простим солдатам, які вчора ще були в цивільному житті, а сьогодні за покликом серця стали на захист рідного міста».
— Леся Мальцева, сестра Андрія Лівенка
За словами сестри, саме тому відзнаку «За оборону Чернігова» Лівенко отримав пізніше за багатьох своїх військових.
«І ця відзнака — це стимул для тих військових, які зараз тримають нашу державу».
— Леся Мальцева
Андрій Лівенко не любив публічності. Для доньки він залишився не командиром і не нагородженим військовим — передусім татом.
«Налаштовував, щоб я нічого не боялась, напевно, от, щоб завжди йшла вперед. Казав, що він завжди поруч, хоча був далеко, постійно на війні».
— Марія Лівенко
Ім’я Андрія Лівенка офіційно стало частиною історії міста, яке він захищав у найтяжчі дні.
