Тетяна Іванівна, мама загиблого Максима Шнуренка, разом з онукою Аліною отримують відзнаку сина і батька – медаль «За оборону Чернігова» – посмертно. Йому було 32 роки, крутий айтішник провідної компанії, загинув в перші дні повномасштабної війни, захищаючи місто від ворога під селом Красне.
– У мене син був один, я його сама виростила. Я знала, що він піде, в 22-ому, тому що він з 17-ого року рвався, хоч він був молодий. Він зразу сказав: «Якщо чоловік народився під час війни, це його обов’язок, все! – розповіла мама загиблого Максима Шнуренка Тетяна Шнуренок.
Відзнаки «За оборону Чернігова» 29 серпня, в День пам’яті Захисників, отримали 11 родин військовослужбовців, які загинули під час оборони міста. В цей день вшановують пам’ять Героїв, які віддали своє життя, щоб відстояти Україну – її державність, незалежність і соборність.
– Я переконаний, що кожен день ми маємо пам’ятати кожного і кожну, завдяки яким сьогодні наше місто продовжує жити і живе під синьо-жовтим українським прапором. Наша країна продовжує боротьбу за свободу і збереження незалежності проти потужного, підступного агресора, який значно переважає нас по всіх параметрах, в плані потенціалу, кількістю людей, зброї, кількістю терору, який вчиняє проти нас. А Україна продовжує боротися, – зазначив в.о. Чернігівського міського голови Олександр Ломако.
Серед тих, хто отримав нагороду за загиблого воїна – батьки Дмитра Розенка. Їхній син, прокурор за фахом, з перших днів повномасштабної російської агресії став на захист Чернігова. Загинув під селом Халявин.
– Він на законній підставі міг не йти, у нього була бронь, але 24 лютого зразу, як з’ясувалося, що напад уже, він пішов у військкомат, і записався у тероборону. Він був патріотом, він весь час хотів допомогти країні у боротьбі проти загарбника, – каже батько загиблого Дмитра Розенка Олег Розенко.
Відзнаки «За оборону Чернігова» вручали і під час зустрічі 21-ого окремого стрілецького батальйону у Художньому музеї на Валу. Чернігівці пам’ятатимуть тих, хто у нерівному кривавому бою стримав ворога у 2022 році ціною свого життя, захистив Чернігів, не пустив окупанта далі в глиб країни.
– Він завжди казав: «Я дав Присягу, я буду захищати Україну. Любий ворог прийде, зберусь, не буду ховатись і піду. Йому подзвонили з військкомата, визвали в перший день. Потім сказали почекать пару днів. І вже 2 березня, чи першого, його вже повністю забрали. Ми із сином провели його в дорогу, він дуже переживав. Я кажу, а що у тебе для оборони? Він каже, гранатомет. Одна лимонка на крайній случай, автомат і три рожка патронів, – згадує брат загиблого захисника Чернігова Віталія Сікана Валерій Сікан.
Битва за Чернігів стала ключовою під час широкої війни. Понад місяць Чернігів стримував натиск ворога, сили якого значно переважали. Героїзм наших захисників і захисниць врятував місто і Україну, каже Олександр Ломако, але дуже високою ціною. І це назавжди вписано в історію Чернігова – міста Героїв.
– І краще для пам’яті, зрозуміло, що в місті буде меморіал, ми збудуємо його – якісний, великий, масштабний, – який буде відображати і героїзм і біль – героїзм захисників і біль нашої громади за ці втрати. Зрозуміло, що пам’ять буде жити завжди в наших серцях, і все, що потрібно, громада буде для цього робити. Але найкраще, що ми як країна, як нація, покоління можемо зробити, щоб вшанувати пам’ять всіх наших героїв, – побудувати таку країну, якою б вони пишалися. Сильну демократичну, заможну, яка буде здатна захистити себе, захистити своїх громадян, з якою будуть рахуватися в світі, яку будуть поважати, – підкреслив Олександр Ломако.
Медалі «За оборону Чернігова» також вручили бійцям, які перебувають на реабілітації. Нагадаємо, почесні відзнаки, запроваджені у 2022 році, можуть отримати військові і цивільні, які обороняли Чернігів під час облоги.
