Сам Господи упокой душі невинно убитих 19-го серпня в Чернігові
Триста шістдесят шість днів. Рівно рік, як ракетний удар російської федерації по драмтеатру в центрі Чернігова в одну мить обірвав життя сімох людей, завдавши болю втрат і поранень ще сотням. Напередодні роковин трагедії у кафедральному соборі Святої великомучениці Катерини відправили заупокійну літію за жертвами чергового воєнного злочину росії і традиційно – за всіх, кому боротьба за волю і незалежність України вартувала життя.
Вшанувати памʼять спільною молитвою, а також покласти квіти й іграшки до підніжжя театру та колись світлої зеленої сцени, де востаннє танцювала шестирічна Софійка, прийшли рідні й близькі загиблих, ті, хто в момент ворожої атаки опинився поряд, керівництво міста і всі небайдужі.
Торік, 19-го серпня, близько 11:30, в день, коли люди відзначали Яблучний спас, йшли з храмів, у справах, прогулювалися парком чи просто проїжджали повз, росіяни запустили “Іскандер” по середмістю, підірвавши крилату ракету в повітрі над будівлею музично-драматичного театру, де саме відбувалася виставка дронів за участі виробників та військових. В анонсах зазначалося, що проводять її фонд Dignitas, команда Victory Drones та Чернігівська обласна військова адміністрація.
Я пам’ятаю, мама зайшла в кімнату і каже: давай сходимо в трьох – я, мама і бабуся, до церкви. Був абсолютно чудовий сонячний день, ми не знали про виставку, ми нічого про це не знали. Ми зайшли в церкву, ми поставили свічки, ми помолилися, тому що у нас тато військовослужбовець і для нас це важливо, і ми знаємо що таке війна. І тільки ми вийшли із церкви, ми вже почули сирену, ми тоді вперше побачили як почали з драмтеатру виходити люди і тоді стався вибух, – розповідає Тетяна Торія, донька загиблої Наталії Торії.
Родину Тетяни Торії російський ракетний удар застав у сквері, неподалік П’ятницької церкви. Від уламків та вибухової хвилі всі троє отримали поранення, її мама, Наталія – несумісне з життям.
Тоді летіло все, абсолютно, летіли гілки, летіла трава. Тобто, це було настільки голосно, і я розумію, що мене оглушило і я вже чую тільки шалений шум в голові. Після того, як пройшло, можливо, пару секунд, коли припинило все летіти, я встала на землю і знаєте оце таке сподівання: ну встала ж я, зараз повинна і мама встати. Я встаю на ноги, я бачу, що лежить мама, і в мене одразу розуміння, що мама померла, – говорить Тетяна.
Одразу після події в офісі Генпрокурора повідомляли, що такі налаштування зброї робляться для того, аби уразити якомога більше людей, а не лише конкретний об’єкт. Хто дозволяв проведення цього заходу в центрі прикордонного з країною-агресоркою міста досі немає жодної офіційної відповіді слідства. Як повідомили в прокуратурі Чернігівської області, за фактом ракетного удару було відкрито три кримінальні провадження, якими займається СБУ, а саме порушення законів та звичаїв війни власне щодо руйнувань цивільної інфраструктури та жертв, друге по несанкціонованому поширенні інформації про розташування та переміщення Збройних сил і третє – про службову недбалість. В ході досудових розслідувань призначили вже понад 220 експертиз, але ні однієї підозри поки винесено не було. Родини загиблих та постраждалих і далі чекають відповідей.
Всі чернігівці добре пам’ятають цей день, трагічний день 19 серпня 2023 року. Найстрашніше в ньому, що тоді, на цьому місці міг бути будь-хто, будь-який мешканець нашого міста, або його гості. Відповідальність повинна мати прізвище. Ми чітко розуміємо що злочин це російський і ракета російська, але дурість місцева. І за цю дурість доведеться відповідати, рано чи пізно. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять всіх людей які загинули постраждали які пам’ятають цей злочин. Ми єдині в цій болі, хочеться висловити ще раз співчуття всім рідним і близьким, хто втратив своїх рідних і близьких на війні, в тому числі, 19-го серпня 2023-го року. Ми пам’ятаємо і Збройні сили обов’язково помстяться за кожну невинну жертву, – каже Олександр Ломако, в.о. Чернігівського міського голови.
Серед семи чорно-білих світлин посередині – маленької Софії Голинської. Її мама каже, понад усе доня мріяла про повернення тата і всіх військових додому з перемогою.
Допоки про неї будуть говорити згадувати, стільки вона і буде жити. А для мене Софійка така була дуже яскрава дівчинка, таке сонечко, промінчик. Я хочу щоби завжди її пам’ятали, щоб її не забували, бо вона була дуже така творча, активна, завжди раділа життю, посміхалась, співала, подорожувала Україною. Вона дуже любила людей, всіх любила обіймати. Вона була така щира, що мені просто хочеться, щоб про неї чули і знали, – ділиться Ольга Голинська, мама загиблої Софії Голинської.
Коли в місяці 19-те число, і такий: ну зараз вже п’ять місяців, там шість місяців, а тепер відлік буде йти в роках, це геть інший відлік. І про це важливо пам’ятати, про це важливо говорити, просто щоб світ не забував, що у нас в країні йде війна і кожен день вбивають українців, – каже Тетяна Торія, донька загиблої Наталії Торії.
