Лікарі, медсестри, фельдшери. Ті, хто у лютому-квітні за відсутності світла та води, буквально, без сну 24/7 боролися за кожне життя, поки ворог поливав місто вогнем, у своє свято, віднині жодним чином не повʼязане з російськими вбивцями, першими після військових отримали одну з найвищих відзнак громади – медалі “За оборону Чернігова”. Символічно, насамперед, там, де навіть у найважчі дні облоги продовжували народжуватися діти – у стінах чернігівського пологового.
Керуючись лише власним покликанням та не думаючи ні про що, першими із хворими та пораненими захисниками і цивільними опинялися співробітники центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Бо кажуть, хто, як не вони.
На той час не звертали уваги на вибухи, не звертали уваги на те, що летіли уламки, їздили робили свою роботу і все. Страх був, але був уже потім, коли зробив свою справу, пересидів, подумав про це все, переварив і далі працювати, – розповідає Юрій Тураш, фельдшер виїзної бригади.
Медичні працівники, всі на своєму місці, ви також герої. Герої тилу. До сьогоднішнього дня цю медаль ми вручали виключно військовим, які віддали свої життя за те щоб, наше місто вистояло, і тим, хто продовжує зараз нести військову службу і мені дуже приємно, сьогодні перший день, коли ми вручаємо цю нагороду цивільним. Для нас це знак уваги і вдячності кожному із вас, хто робив і продовжує робити свою роботу для того, щоб місто продовжувало жити і розвиватися, – зазначає Олександр Ломако, в.о. Чернігівського міського голови.
Медаль за оборону Чернігова місто запровадило в минулому році для відзначення подвигу захисників та всіх, хто на своєму місці робив все можливе і неможливе, аби його втримати і не пропустити агресора вглиб країни: медиків, рятувальників, комунальників. 180 це цифра нагород, що цього дня, 27 липня, знайшли своїх героїв, без зброї – це власне підкреслює відповідний варіант медалі.
Ви робите фантастичні речі для збереження життя і порятунку життя і військових, яких багато поранених були в другій міській лікарні, і цивільних, які в першу чергу в березні доставлялися сюди, проходили через ваші руки. Я памʼятаю, як ви працювали без світла, без води, без тепла. І я вас хочу запевнити, що ваш подвиг він назавжди золотими літерами залишиться в історії міста Чернігова, міста з понад 1300-літньою історією, – каже Ломако.
Так, наприклад, опорна друга міська лікарня за лічені години 24 лютого переформатувалася в повноцінний госпіталь. І за словами фахівців, до всього адаптувалися дуже швидко, окрім постійного пронизуючого холоду.
Ця нагорода для мене як памʼятка про ті часи, які ми пережили разом з нашим відділенням. Скільки емоцій, сил, часу ми віддали разом з нашим колективом нашому місту, нашим людям, – ділиться Іван Вертипорох, лікар-травматолог.
Так само жили на робочому місці зі своїми сім’ями та мешканцями, які знайшли в укриттях медзакладів свій прихисток, і співробітники та співробітниці третьої та четвертої міських лікарень, в останній з них залишався працювати і хоспіс. Сьогодні ж обидві – на передовій в реабілітації.
Ви знаєте, це сама, сама велика нагорода, що є у мене. Ну дуже приємно, і я не очікувала. Я була тут з дітьми, даже не думали виїжджати. Хірургія це хірургія. Ми не можемо по іншому. Якби не ми, то хто?, – говорить Інна Ніколаєць, старша медична сестра хірургічного відділення.
Я працюю якраз в операційній на заборі крові і ми приймали дуже дуже багато людей, сутками працювали. Всі були одне ціле, спрямовані на роботу, щоб це все зробити, а чернігівці взагалі всі молодці – йшли, йшли і йшли, щоб чимось допомогти людям, – розповідає Раїса Черевко, операційна медична сестра.
Центр крові, сімейна поліклініка, обласна лікарня – кажуть, всі вони відчували обов’язок і потребу бути корисними, тому попри щоденні обстріли та ризики для себе та своїх родин самовіддано працювали як єдиний організм з містом. Окрім медалей, за сумлінну працю та високий професіоналізм окремих медиків також відзначили подяками міського голови.
