Вони першими приходять на допомогу. День медичного працівника, який вперше з цього року відзначається 27 липня, святкують і чернігівські парамедики. Двоє фельдшерів – Ірина Ленько та Олег Рекун – формують одну з дванадцяти бригад “швидкої допомоги”, які діють у нашому місті. В команді Ірина найдосвідченіша – довгий час працювала у ФАПі та обласній лікарні. Але сім років тому перейшла на “польову” роботу.
Тут більш цікава робота, там я була зазвичай на документах – паперова робота. А тут цікаво, різні випадки, надаєш допомогу, бачиш якусь віддачу, що ти дійсно комусь допоміг, дійсно рятуєш комусь життя, – говорить Ірина Ленько, фельдшерка виїзної бригади.
Лікарі “швидкої допомоги” рятують життя щодня, але, без перебільшення, героїчною їх робота стала в час, коли Чернігів був в оперативному оточенні. Від вогню артилерії та авіанальотів страждали тисячі людей, і парамедики докладали максимум зусиль, щоб допомогти всім, кому було можливо. Бригада Ірини Ленько, зокрема, вивозила пораненого після обстрілу мікрорайону Шерстянка, коли снаряд рашистів поцілив у машину з водою.
З колегою Галиною забрали пораненого чоловіка, там було поранення в руку. Нам ще сказали, що там ще один поранений є, ми повинні були знайти ту людину, але військові вже приїхали і забрали. І ми дуже швидко їхали, на весь виклик – з виїзду з Чернишевського до здачі пацієнта в обласну лікарню і повернення на підстанцію на Чернишевського ми витратили 25 хвилин, так швидко ми їхали, – пригадує пані Ірина.
Наслідки злочину окупантів зафіксувала знімальна група телеканалу “Новий Чернігів”, яка прибула на місце за лічені хвилини після від’їзду медиків:
Снаряд прилетів просто під машину. Багато людей загинуло. Саме двох загиблих ми відвезли до місця, де їх будуть ховати. Дворх вдалося врятувати. Молодий хлопець приблизно мого віку, він залишився, його забрали заспокоїти, оскільки там був його батько, на жаль він загинув.
Одразу декілька бригад “швидкої” працювали на місці авіаудару по вулиці Чорновола 3-го березня минулого року, коли загинули 47 цивільних чернігівців. Олег Рекун згадує дим, зруйновані будівлі, людей у паніці. Керували рятувальною операцією працівники ДСНС.
Поранених було багато, але, на щастя, багато було таких, хто потребував допомоги, але не критичні пошкодження. Через нас пройшло декілька, ми їм надали допомогу, але вони захотіли залишитись. І оскільки ситуація була критичною, ніхто не знав, чи можна довго працювати на цьому місці, чи не прилетить ще раз. Ми надали допомогу, сортування провелось і ми поїхали, – розповідає Олег Рекун, фельдшер виїзної бригади.
Ще у 2021 році парамедики отримали 70 нових, добре обладнаних карет швидкої допомоги і в матеріальному плані були готові настільки, наскільки це можливо. Водночас про мінно-вибухові травми багато з них до повномасштабного вторгнення лише читали. Втілювати ці знання на практиці доводилося у жахливих умовах.
У нас на роботі є протоколи, якими ми користуємось, коли надаємо допомогу, і там це все прописано. Просто потрібно було ті протоколи втілити в життя і робити, як там написано, – каже пан Олег.
Мікрорайон Бобровиця, де розташований обласний центр екстреної медичної допомоги, в березні минулого року перетворився на поле бою. Численні житлові будинки, районна лікарня та райвідділ поліції неподалік були знищені прямими влучаннями. Бригади, виїжджаючи на виклики, щоразу ризикували життям. Під час боїв за Чернігів загинули троє парамедиків. Одна з машин “швидкої” була майже повністю знищена, ще дві посікло осколками.
У нас був виклик з моїм колегою, коли ми приїхали туди, а над нами свистіли міни. Це не відкриття для працівників швидкої, ми всі так працювали. Там був обстріл, а ми евакуювали чоловіка з другого поверху, у нього фактично не було двох нижніх кінцівок і зламаний таз. Коли ми почали його евакуювати, покликали на допомогу чоловіків з сусіднього будинку, і над нами почали свистіти міни. І от тобі потрібно шукати укриття, щоб себе убезпечити, і ти виносиш цього чоловіка і чуєш це. Ми його занесли і поїхали в другу міську, – пригадує медик.
Після завершення активних бойових дій чернігівські парамедики повернулися до звичної роботи – тепер їм здебільшого доводиться мати справу з серцево-судинними захворюваннями, побутовими травмами, респіраторними хворобами.
Стало значно менше травм, але вони все одно бувають. Зараз такий період, бувають утоплення, або просто людині стало погано на вулиці, без свідомості, ми також маємо на це виїжджати, – зазначає фельдшер.
Зайвого головного болю медикам “швидкої” додають непрофільні виклики. Часто чернігівці дзвонять на гарячу лінію навіть тоді, коли екстрена допомога не потрібна.
Люди не розуміють, що швидка, екстрена медична допомога, – для екстрених подій. Дуже багато викликають, хтось йшов по вулиці, лежить людина. Не підійшли, не перевірили, викликали швидку. Це не є правильним, я вважаю, і якби змінити відношення населення, наша робота стала б легшою, ми б виїжджали на дійсно профільні виклики, – говорить пан Олег.
День медичного працівника 27-го липня Олег Рекун та Ірина Ленько зустрічають на роботі. Кажуть, найбільшою радістю та подарунком до свята є здоровий сон.
