Це була дуже світла людина, як кажуть, війна забирає найкращих. Воно так і є, – говорить Юрій Береза, військовослужбовець.
Саме так про військовослужбовця Юрія Калмикова згадують його побратими та рідні. Життя чоловіка, який у перші години повномасштабного рашистського вторгнення вступив до лав ЗСУ та став на захист нашої держави, обірвалося 1-го квітня 2024-го року. Він загинув під час виконання бойового завдання в місті Часів Яр на Донеччині від артилерійського обстрілу окупантів.
Я буду сумувати, моє серце обливається кров’ю. Я ніколи не прощу цього, цій грьобаній рашці, щоб їм цим воздалося. Батько наш герой. Хочу, щоб ви все це пам’ятали. Дякую його побратимам, що ви були з ним в цей складний час, що ви його приквали, – каже Олександр Калмиков, син.
До початку повномасштабного вторгнення Юрій Калмиков вів підприємницьку діяльність, волонтерив та займався високоточною стрільбою – був багаторазовим чемпіоном України та Європи. Його навички стали особливо цінними у війні з росією, воїн був снайпером. Побратими та посестри запам’ятають Юрія Калмикова мудрим наставником, учителем, справжнім другом.
Це, мабуть, найсвітліша людина, яку я зустрічав на війні, і мені дуже важко сьогодні. Я досі не можу повірити в це, що немає сьогодні мого друга, брата, гідної людину, героя, дійсно героя, з яким для мене честь було служити, знати його. Я думаю, що всі-всі, хто його знав, мають саме таку думку, – зазначає Юрій Береза, військовослужбовець.
Попрощатися з загиблим Героєм пришло понад дві сотні людей: рідні, близькі, побратими і партнери по бізнесу, а також керівництво громади Чернігова. Багатьом у цей день говорити важко – загинула людина-легенда. Але думка єдина – війна забирає найкращих.
0:12 Юрій був людиною з великої літери, йому можна було довіряти, брати з нього приклад. Весь час, проведений з ним, – веселий, тому що людина дуже позитивна, немає ніякого негативу, все було прекрасно з ним, – ділиться Павло Стадник, родич.
Поховали Юрія Калмикова на меморіальному комплексі, що на кладовищі Ялівщина.
