1000 днів від початку повномасштабного вторгнення рф, коли всю Україну на світанку сколихнули вибухи. У пам’ять про військових, які героїчно загинули на полі бою та цивільних, чиє життя підступно забрали росіяни, на Красній площі у Чернігові біля меморіальної стели загиблим учасникам АТО/ООС та Героям Небесної Сотні зібралися представники громади міста, військові, громадські діячі, аби покласти синьо-жовті квіти. Із хвилини мовчання та вшанування пам’яті жертв російсько-української війни розпочалася і щотижнева нарада у муніципалітеті 19-го листопада. Виконувач обов’язків Чернігівського міського голови Олександр Ломако наголосив, що громада пам’ятає кожного й кожну, хто захищав нас, починаючи з 2014-го.
“Страшна дата, скільки за нею болю, суму і героїзму наших захисників, захисниць нашого Чернігова – важко передати. І ми маємо пам’ятати завжди, що битва за Чернігів, який з перших днів повномасштабного вторгнення був під ворожим ударом, вона була ключовою, ще однією з вирішальних битв за Київ, яка стала переломною для нашого спротиву. Минає час, про це вже не всі пам’ятають.Тому що, на жаль, багато відбувається кожного дня жахливих подій в нашій країні, але ми маємо про це завжди пам’ятати, що завдяки героїзму наших воїнів, наших містян, багатьох присутніх комунальних служб, всіх структур міських, лікарень, волонтерів, місто вистояло – і український прапор ніколи не залишав нашу площу”, – Олександр Ломако, в.о Чернігівського міського голови.
Головний же пріоритет для міста сьогодні – якомога швидше наблизити нашу Перемогу і максимально підтримати ЗСУ у боротьбі проти агресора.
Олександр Ломако: “Щоб ми через тисячу днів знову не говорили про чергову дату, наша спільна мета і держави, і місцевого самоврядування, і громади, – щоб ця страшна війна якомога швидше закінчилася нашою Перемогою. На жаль, цей кремлівський ублюдок дуже любить такі дати. І Суми – жахливі звістки були, і Одеса, багато інших міст.”
Додамо, що за 1000 днів широкої війни загинуло чимало людей, були зруйновані міста та села, мільйонам українців довелося покинути свої домівки. Проте, попри всі труднощі, українці щоразу демонстрували неймовірну стійкість і жагу до помсти ворогу за пролиту упродовж століть визвольної боротьби кров.
