У дев’ятиповерхівці на вулиці Володимира Коваленка триває поточний ремонт. У четвертому під’їзді — запах свіжої фарби, оновлені стіни, відремонтовані вікна й двері. Роботи виконують працівники КП «ЖЕК-10», яке обслуговує сотні багатоквартирних будинків міста.
На підприємстві визнають: нині більшість робіт тримається на досвідчених фахівцях, яких катастрофічно не вистачає. Зокрема, лише двоє теслярів обслуговують близько 250 будинків.
Микола Опанасенко, тесляр КП «ЖЕК-10»:
«У нас взагалі два чоловіки тесляри, а домів будинків 250 і роботи дуже багато. На роботу до нас люди не хочуть іти, тому що процедуру воєнкомата потрібно проходити. Молодь не йде. Так, робота не зупиняється, тому що людям холодно, потрібно, щоб було все закрито, щоб не було протягів ніяких, не зважаючи на зиму, на дощ, на сніг, на на все інше. Якщо не вікна, то двері. Майже у багатьох будинках».
Після роботи теслярів до ремонту беруться маляри. Пані Тетяна працює у «ЖЕК-10» уже 17 років і зізнається: навіть не думала, що залишиться тут так надовго.
Тетяна Лисенко, маляр-штукатур КП «ЖЕК-10»:
«…і не думала, що так довго продержусь в жеку, і дасть Бог доробити до пенсії. Сподобалось. Ну, людям допомагати, люди радуються і мені радосно на серці. Робить добрі діла і із нового із старого нове в щось і мені подобається і все во благо людей».
Проблема кадрів у комунальній сфері нині надгостра. У «ЖЕК-10» бракує не лише малярів і теслярів, а й мулярів, покрівельників та двірників.
Євген Гулий, головний інженер КП «ЖЕК-10»:
«Проблемна у нас ситуація з мулярами. У нас їх жодного зараз немає. Було три. На жаль, на дану хвилину нікого немає. Шукаємо людей. По двірникам дуже складна ситуація — не вистачає. Покривальники — всього два. Таких обсягів робіт не встигаємо. На ізнос працюємо. Плотників у нас також не вистачає. Була бригада — чотири людини, зараз дві».
Попри нестачу рук, роботи не зупиняються. У пріоритеті — ремонти дахів та внутрішньобудинкових мереж, далі — під’їзди. Кошти на виконання робіт закладені в тариф квартплати, тож фінансова дисципліна мешканців напряму впливає на можливість виконувати ремонти.
Важливою складовою залишається діалог із людьми. У цьому будинку мешканці попросили змінити традиційний салатовий колір стін на світло-сірий — рішення ухвалили спільно.
Тетяна Лисенко, маляр-штукатур КП «ЖЕК-10»:
«Люди захотіли сіренький — будемо сірий колір. Вроді кажуть, не так вимазується і вроді более сейчас. Тобто з людьми спілкувалися, да? Так, да, да, да, да, да. Як люди ми, да, да, ідемо на уступки».
Ефективніше вирішувати питання допомагає наявність старшого будинку або ініціативної групи мешканців. Саме таку модель співпраці підтримують і самі жителі.
Станіслав Романов, мешканець будинку по вул. В. Коваленка:
«Якщо є проблематика, ми звертаємося в письмовому порядку. Якщо десь там щось затягнулося — не з приводу того, що вони не можуть, а з приводу того, що ЖЕК сам не може зробити все супер швидко, супер вчасно, враховуючи, що в нас іде війна, мобілізація, немає фахівців. Комунікуємо безпосередньо з керівником ЖЕКу. Якщо є якісь питання — завжди є відповідь позитивна і завжди є результат цієї роботи».
У другому під’їзді цього ж будинку ремонтні роботи виконувалися раніше. Це приклад, коли мешканці вирішили підвищити рівень комфорту за власний кошт, але за участі обслуговуючої компанії.
Станіслав, мешканець будинку по вул. В. Коваленка:
«Під час косметичного ремонту, коли ЖЕК почав цей ремонт, одразу було обговорено питання, щоб поставити двері нормальні і поставити ящики. Вони свої зобов’язання зробили, свої обіцянки вони виконали. Вікна нам теж поміняв ЖЕК. Плитку — це вже ми самі своїми силами… В кінцевому результаті вийшло доволі симпатично і комфортно».
Мешканці кажуть: під’їзд — це спільна власність. Там, де люди вкладають власні ресурси в комфорт, вони більше дбають про його збереження і планують подальші покращення.
У КП «ЖЕК-10» наголошують: підприємство відкрите до нових працівників. Попри всі труднощі воєнного часу, комунальники продовжують працювати, щоб у будинках чернігівців було тепло, безпечно і по-людськи комфортно.
