Традиційний буденний ранок у Чернігівському вищому професійному училищі побутового обслуговування починається з нетрадиційного позаурочного заходу. Сьогодні учні та учениці говорять про дослідження історії своїх родин. Цей заклад – один із 258 по всій Україні, що були відібрані для участі у всеукраїнському проєкті “Збережи свою ідентичність”.
Цей проект започаткований громадською організацією “Українська Античність”. І мета цього проекту – дослідження родинної історії, а також важливість збереження саме родинної історії, оцифрування архівів для майбутніх поколінь і для збереження нашої ідентичності. Тема мені ця близька, тому що ще моя мама досліджувала історію родини, вона створювала родинне дерево. Я його сьогодні принесла, учням покажу. І я учням своєї групи запропонувала – вони погодилися взяти участь в такому дослідженні і в такому проекті, – розповідає Юлія Зражевська, викладачка Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування.
Ділились особистими історіями, прослідкували, як вони пов’язані з історією цілої країни, а ще – обговорювали, які є інструменти для подальших досліджень. Учні та учениці кажуть, про свої родини, дійсно, знають мало і тому подібні заходи – цінні.
Я цікавилася у своїй сім’ї, але я не дуже багато знаю про свою сім’ю. Тому прийшла на цей захід, щоб більше дізнатися, почути історії інших, – ділиться Аліна Корецька, учениця Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування.
Я маю пару сімейних історій, мені розказали. Але вони не такі, що є чим похизуватися. Вони звичайні, тому що сім’я в мене звичайна. Сьогодні я тут, тому що для мене важливо дізнатися історію моєї сім’ї, тому що історія моєї сім’ї вона така якась прикрита темною брамою і не досить досліджена, – говорить Влад Бабич, учень Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування.
Говорити про історію своєї родини тривалий час було не прийнято, – каже історик, представник Інституту національної пам’яті в області Сергій Бутко, – адже над знищенням української ідентичності системно працювали тоталітарні режими:
Століттями, століттями в нас намагалися відібрати нашу пам’ять. Самий простий приклад: голодомор, геноцид 1932-1933 років. От візьміть мене, я історик. Я про те, що моя родина пережила розкуркулення, голодомор, вбиті голодом – я дізнався тільки в 1998 році, в незалежній Україні. Я батьків питаю: “Чому ані ви, ані родичі з Дніпра мені про це нічого не говорили?” Він каже: “Серьожа, так від ми ж боялися, що якщо ти взнаєш, ти будеш говорити, і це може негативно вплинути на твою роботу, на твоє зростання, і так далі”.
Сьогодні, в умовах російсько-української війни, тема збереження національної ідентичності набула ще більшої актуальності. І зробити її популярною та відслідковувати причинно-наслідкові зв’язки на прикладі власних родин, а не загальних фраз з підручників – важливо.
Щоденники, листи, листування в родинах – воно надзвичайно важливо, тому що воно відкриває якраз зміст, що люди відчували. Коли прочитаєш: там відбулась така подія. А як вона була? Що було? Що люди переживали? Як вони спілкувалися, як вони відчували, як вони виживали і вижили? Як вони мислили? Це надзвичайно важливо і це насправді захоплює, – каже пан Сергій.
Саме тому до проєкту підійшли комплексно, зазначають організатори. Окрім заходів для молоді вони створили окрему сторінку в соцмережах, де можна ділитись своїми історіями та знайти поради щодо оцифрування сімейних архівів. А ще – розробили та запустили перший в Україні комплексний безоплатний відеокурс, що навчить досліджувати історію своєї родини та підкаже з чого краще почати. Долучитись до нього можуть всі охочі.
