За кожною успішною операцією стоять надлюдські зусилля, сталева витримка, життя наших бійців. Під час одного із крайніх виходів група розвідки 1 окремої танкової Сіверської бригади здобула висоту 140.1. Однак, на жаль, командир на позивний Єгер, завдяки керівництву якого вдалося вигнати росіян з точки, з цієї операції повернувся на щиті.
Пресслужба 1 окремої танкової Сіверської бригади на сторінці у ФБ розповіла історію одної операції.
Розвідники 1 окремої танкової бригади мали захопити ворожий взводний опорний пункт (ВОП), зачистити його, щоб інший підрозділ там закріпився.
«Це була показова операція, тому що ми туди зайшли без втрат, – розповідає боєць. – Наша команда була дуже спрацьована. Ми всі один одного добре знали, розуміли, як хто діє. Фактично, відчували один одного. У цьому й полягає сенс усіх наших тренувань, навчань та злагоджень – потім у бою ми функціонуємо як єдиний механізм».
Читайте також: Аптечки першої медичної допомоги з’являться в підземних переходах Чернігова
Розвідник згадує, як тікав ворожий підрозділ. Задача була виконана, залишалося дочекатися підтримки. Однак через зміну оперативної ситуації на фронті у той момент, суміжники не змогли прибути вчасно. Група розвідки нашої бригади лишилася на захопленому ВОПі сама. Туди не могла доїхати жодна техніка, у бійців не було їжі і був обмежений запас води, адже їх задачею був саме штурм і зачистка, а не тривале тримання позиції.
«Ми там пробули після захвату десь півтори доби. Запаси боєкомплектів у нас зменшувалися. При цьому, ворог постійно намагався нас вибити. Що по нас тільки не працювало: арта, міномети, танки, – розповідає військовослужбовець. – Треба віддати належне нашим дронщикам. Один із наших пілотів дроном штурмував дрон противника, щоб нас не виявили і не крили потім. Очі в небі – це дуже важлива справа. Іноді це може врятувати життя цілого підрозділу».
Поки сталеві тримали позицію, Єгер отримав поранення.
«Мій побратим наклав йому турнікет, я затампонував йому рану. Він мав вижити. Коли його евакуйовували, ворог завдав удару. Їх фактично підірвали», – згадує розвідник.
«Єгер був дуже крутим командиром. Знав, кого у яке місце поставити. В останній свій вихід дуже грамотно нас розподілив, хоч той ВОП був дуже великим. Він все контролював, все зважував та прогнозував. Можливо, це якась командирська чуйка, досвід… Не знаю, як пояснити. Але він був винятковим командиром, дійсно професійним та компетентним».
Боєць згадує, що Єгер завжди міг підбадьорити і підтримати. В екстремальних ситуаціях своєю витримкою вселяв впевненість в особовий склад. Коли збиралися на операцію, розвідники беззаперечно довіряли своєму командиру, бо неодноразово переконувалися у його ефективному та компетентному підході до справи.
Виходили з ВОПу з розумінням, що перебувають в оточенні з трьох сторін. Шлях був лише один, пролягав по замінованому полю.
«Ми усвідомлювали, що робили. Бо кожен із нас був налаштований зайти, зробити свою роботу і вийти. Та й врешті-решт, кожен із нас знає, за що воює».
Наразі територія, на якій виконували завдання наші розвідники, під контролем українських сил. Прилеглі посадки повністю зачищені. Ворог не насмілюється повернутися.
Єгер назавжди в наших серцях, в наших думках і в нашій рішучості довести його справу до кінця. Ми помстимося за тебе, брате. Ми переможемо.
