Веранда меморіального будинку Михайла Коцюбинського вбралася до Великодня. Тут можна побачити один із головних святкових символів – дерево, яке прикрашене писанками. Є також пташки, кролики, мотанки. Зі стелі звисають різнобарвні яєчка. Ця святкова фотозона створена руками співробітниць музею – заповідника.
–Оскільки ми всі зараз живемо у доволі складні часи і не всі мають позитив у житті, хочеться, щоб людина, яка прийшла до музею і завітала на нашу музейну веранду, відчула це свято, – розповіла заступниця директора музею – заповідника М.Коцюбинського Наталія Коцюбинська.
А яка традиція святкування Великодня була в сім’ї господаря цього будинку Михайла Коцюбинського? Нажаль, збереглося мало документальних свідчень про це, говорить пані Наталія. Своїми дитячими спогадами в книзі “Розповіді про Михайла Коцюбинського” поділилася молодша донька письменника Ірина.
-На Великдень, звичайно пекли паски, красили писанки і ходили до церкви.Треба зважити на те, що книга була написана в 60-х роках минулого століття, коли атеїзм був у розквіті. Ірина Михайлівна, звичайно не могла написати детально, але ми вже навчилися читати поміж рядками. І якщо там написано, що на Великдень ми родиною ходили до церкви на святкову відправу чисто, як подивитися на театральне дійство, то ми розуміємо, що це було не зовсім так. А дійсно ходили і святили кошик Великодній, звичайно. І Ірина Михайлівна пише, що кожного разу ходили в іншу церкву. Лунали ці великодні дзвони, була така святкова, урочиста атмосфера. У всьому місті відчувалось свято Великодня, – зазначила Наталія Коцюбинська.
“Виразно стукають каблуки по сухих тротуарах, за шибками темних, опустілих вже хат по-великодньому блима світло лампадок”. Це строка з оповідання Коцюбинського “Лист”, де письменник описав приготування в родині до великого весняного свята. Класик української літератури любив працювати на лоні природи. Сад Коцюбинських працівники музею зберігають у тому вигляді, яким він був ще за життя письменника. Зараз ця музейна експозиція пробуджується від зимового сну.
-Зацвіли примули, нарциси. Арабіс дуже красивий цвіте. Жовті кущі фарзиції, бачите, вони, як яскраве сонечко. Особливо у нашу таку сумну погоду, дощову і прохолодну. Вони сонячний настрій вносять. Дума, через пару тижнів тут буде справжній райський куточок, – підкреслила Наталія Коцюбинська.
