– Телефонна розмова звучала так: “Можете допомогти?” – Можемо, звісно…. – “Трошки пасочок” – Скільки вас чоловік? І вони коли назвали кількість, ми зрозуміли, що треба підключати людей, – розповіла волонтерка Олена Іванова.
Третій рік повномасштабної війни пані Олена зі своєю командою, як і всі волонтери, буквально живуть зборами для військових: дрони, рації, тепловізори, РЕБи, амуніція, маскувальні сітки – все, що потрібно. Каже, поки соцмережі дискутують, чи варто витрачати кошти і зусилля на ті ж паски та великодні кошики, підрозділи, якими вони опікуються, замовили понад пів тисячі штук.
Аби встигнути до свята, чернігівка Світлана у своїй звичайній домашній духовці пекла паски три ночі поспіль – після роботи з 8-ої вечора і до 4-ої ранку. Каже, звертатися почали за лічені дні до Великодня, і лише їй вдалося зробити 168 – від маленьких по 250 грамів до пів кілограмових.
– Кількість неймовірна була. Як я казала: очі бояться, а руки роблят. І я це все роблю вдома, тому що вони (хлопці) – там. Тому так от. Я не знаю, це з вищими силами, зі всіма молитвами, з людською поміччю, тому що дуже багато пішло продуктів це зусилля кожної людини, яка донатила, яка щось приносила, – зазначила волонтерка Світлана Шаповал.
За словами Світлани, відправка продуктів і смаколиків на фронт доцільна тільки тоді, коли на це є запит, і впевненість, що їх зможуть забрати. І у випадку з Христовим Воскресінням – це також про традиції і можливість розділити свято далеко від дому.
– Свято Великдень, я вважаю це сімейне свято, коли завжди їздили до бабусі, памʼятаємо, як пахло з печі, не тільки пасками, а всім всім смачненьким хлопці цього зараз дуже потребують і по відгуках, по їхніх фото ми це побачили, тобто вони присилають фото і як освячували капелани, і як вони в битки гуляли, – каже Олена Іванова.
– Кожний розуміє, що вони там не кинуті і не забуті, за них пам’ятають, за них моляться, за них переживають. Це потрібно робити, – додала Світлана Шаповал.
Разом зі ще однією господинею та студентками та студентами фахового коледжу економіки і технологій Чернігівської політехніки, що також відгукнулися на запит, вдалося приготувати і відправити на різні гарячі напрямки 425 пасок і чимало інших традиційних страв. А з ними – придбані потужні зарядні станції та прилади нічного бачення. І кількість цих, життєвонеобхідних потреб, зростає настільки швидко, що волонтери не встигають їх закривати.
– Вчора, буквально, сплатили рації, шолом, сьогодні зранку був запит на батареї для мавіків, а тільки поки до вас йшла, прилетів дуже важливий запит, такий, що тронув серце: хлопці вийшли і зовсім без нічого, їм потрібен одяг, потрібно взуття, їм потрібно все. Ця кількість постійно збільшується, тому що хлопці бачать нашу роботу, вони надсилають запити ми постійно на зв’язку – 24/7, як то кажуть. І якби не наші люди, які дійсно допомагають, відгукуються, нічого б цього не було, – підкреслила Олена Іванова.
Волонтерки кажуть, першочерговим є те, що підсилює і захищає наших військових. Тому просять не оминати такі збори, бо насправді важлива кожна гривня.
