Історія Чернігівщини, яка нараховує багато століть, зберігається в наших музеях. З початком повномасштабної війни культурна спадщина та інфраструктура міста опинилася під загрозою знищення. Щоб вберегти колекцію, зранку 24 лютого, співробітники історичного музею імені Василя Тарновського розпочали демонтаж виставкових залів.
–Усі були зосереджені на роботі і відволікатись на якісь інші розмови просто не було часу. Треба було як найбільше, як найшвидше встигнути зняти предмети з експозиції. Ми розбирали це все своїми руками, ховали, пакували в плівку, в ящики, виносили в сховище. Туди, де ми вважали небезпечніше буде. Почали з найцініших експонатів саме з цього залу, – розповіла старша наукова співробітниця відділу фондів історичного музею Людмила Сита.
З початком німецько-радянської війни працівникам історичного музею також довелось рятувати скарби. Частина фондів була евакуйована за Урал. Нажаль, не всі експонати вдалося там зберегти.
–Не все звідти й повернулося по сьогоднішній день. Є цінні предмети, які тоді були вилучені і сьогодні вони залишились в місцях евакуації, зокрема дзвін Івана Мазепи, – уточнює директор історичного музею Сергій Лаєвський.
Наразі в колекції історичного музею понад 236 тисяч предметів, що представляють культурну цінність. Потреба у діджиталізації музейних ресурсів, збереження їх для нащадків є нагальною потребою та вимогою часу.
–Такі вимоги часу до діджиталізації нам говорять про дещо інше, ніж просто ми сфотографували і у нас воно зберігається і ми можемо у будь – який момент ним скористатися для того, щоб ідентифікувати предмет, або вкрадений, або поруйнований. Діджиталізація – це певний вихід у загально – світовий простір культурної спадщини, в музейний простір. І для цього треба робити трохи інакше ці знімки предметів, опановувати різноманітні програми, – зазначає Сергій Лаєвський.
Чернігівський історичний музей потрапив до спільного пілотного проєкту Міністерств культури України та Польщі, де буде запроваджена програма для створення електронного реєстру музейних предметів. На сьогодні державна частина Музейного фонду України налічує понад 12 мільйонів об’єктів.
–Сьогодні ми маємо значно більше можливостей для того, щоб здійснювати оцифрування наших колекцій, ніж до початку цього вторгнення в Україну у лютому минулого року. Завдяки гранду, який ми отримали від німецьких колег, зокрема це був Berlin-Karlshorst Museum, ми закупили невелику частку обладнання, яке нам дозволяє фотографувати наші предмети, в тому числі і об’ємні предмети, – зауважує Сергій Лаєвський.
Наразі триває клопітка праця з оцифрування унікальної колекції вишивки козацької старшини другої половини XVII – середини XVIII століть.
–Ми робимо знімок повного предмету з масштабуванням для того, щоб у подальшому вносити в електронний реєстр і ми робимо фрагментарні зйомки для того, щоб можна було побачити саме ту красу, на яку фотограф, а він майстер у нас, Роман Закревський звертає увагу, – розповідає Сергій Лаєвський
–Це все ж руками зроблено, плюс це час, який прожив цей предмет. І для мене дуже цікаво досліджувати за допомогою макрооб’єктиву, як порвалося щось з часом, які там візеруночки є. І тому це саме найцікавіше. Це дозволяє мені здається зробити цікаву роботу. І тут нікого немає. Тільки я і ці штуки, – каже фотограф Роман Закревський.
Історичний музей планує створювати віртуальні виставки. І що також важливо, презентувати оцифровані колекції шанувальникам старовини та робити спільні проєкти з музеями світу.
