Відновлення унікального зразка старовинної архітектури міста, що тривало майже рік, завершене. Волонтери проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова» відреставрували історичний будинок під номером 5 на вулиці Хлібопекарській. Основні роботи — зачистку та фарбування фасаду в буряковий колір, встановлення нової віконної рами й декоративних елементів — тут виконали ще торік восени.
– Також велика робота проводилася щодо відновлення карнизу на прибудові, бо, як ми бачимо, основний фасад — це три вікна і є прибудова справа і прибудова зліва. Прибудова справа облицьована деревом, тому було вирішено продовжити елементи карнизу, ці зубчики й бурячки, до кінця будинку, оскільки з того боку прибудова не оформлена в основний стиль будинку, то ми вирішили її просто пофарбувати, щоб не виділялися, а виглядала цілісно разом, – зазначила волонтерка проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова» Аліна Євтушенко.
Однак цього разу команді проєкту довелося не лише відновлювати пошкоджені елементи, а й відтворювати втрачені деталі, а саме об’ємне мереживо вікон, що поєднує в собі рослинну композицію, вплетену в архітектурні елементи розрізного сандрика. Із цим «Дерев’яному мереживу» допомогли сучасні технології 3D-моделювання та фрезерування, а також вправність місцевих фахівців. На волонтерських засадах до робіт долучилися старший викладач «Чернігівської політехніки» Роман Єршов і майстер із виготовлення музичних інструментів Олександр Бешун, котрий брав участь у постобробці елементів та вручну допоміг сандрикам набути виразності.
– Під час реставрації вирішувалось одразу декілька завдань. Необхідно було зробити й у найближчій відповідності до оригінального сандрику, який лишився, відновити елементи, яких не вистачає, і, найголовніше, на відміну віднаявного 2D-різьблення, виготовити об’ємне тривимірне різьблення, яке суміщає в собі й рослинний орнамент, й архітектурні елементи сандрика. Для цього була обрана технологія фрезерування за допомогою верстата із числовим програмним керуванням, – розповів старший викладач кафедри електроніки, автоматики, робототехніки й мехатроніки НУ «Чернігівська політехніка» Роман Єршов.
– Кожна робота, коли зроблена, як кажуть, від душі, вона має свій історичний вигляд. Треба було відчути ту атмосферу, яку робив майстер. Кожен елемент треба було відтворити, пошліфувати його, і наблизитися до того етапу, що робив раніше майстер, – зауважив майстер із виготовлення музичних інструментів Олександр Бешун
Встановлення трьох нових сандриків стало фінальним етапом робіт на Хлібопекарській, 5.
– Ми дуже любимо цей будинок за саме такі маленькі, гарненькі акценти. Бо, наприклад, поки не були виготовлені нові сандрики, ми не помічали на нихпоодинокі квіточки чи якісь малесенькі грушки. Це дуже цікаво роздивлятися. І щось ми бачимо, коли відійдемо й подивимося на будинок через дорогу, щось побачимо, коли підійдемо й будемо розглядати його більш детально. Але, незважаючи на те що самі обсяги будинку невеликі, він дуже цікавий у своїх деталях, – повідомила волонтерка проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова» Аліна Євтушенко.
– Цей будинок збудований до революції. Моя свекруха, свекрухи мати й батько жили в цьому будинку. Я вийшла заміж і проживаю в цьому будинку до цього часу. Ми дуже вдячні від щирого серця молодій енергійній компанії. Дякуємо вам за вашу працю, – підкреслила власниця будинку Ніна Борисова.
Зараз команда «Дерев’яного мережива Чернігова» працює над наступним історичним будинком — садибою купця Гозенпуда кінця XIX століття, що на Гончій, 92.
– Відомо, що на початку ХХ століття купець виїхав із Чернігова, передавши свій будинок у розпорядження місту, і тоді його перетворили в притулок для сиріт і дітей із малозабезпечених сімей. Коли вже прийшла більшовицька влада, то його передали в житловий фонд лікеро-горілчаного заводу, де він знаходився до 1988-го року. Потім з’явилися нові власники — це спортивне товариство. І до минулого року будинок залишався в їхньому розпорядженні, а тепер тут планується офтальмологічна клініка, – розповіла Аліна Євтушенко, волонтерка проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова».
Толоки на Гончій розпочалися на початку травня. Один із перших етапів робіт — зачистка фасаду та вікон від старої фарби. Найближчим часом шибки не лише блищатимуть шаром свіжої фарби, а й отримають сандрики. Відновлення втрачених елементів, за словами волонтерів «Дерев’яного мережива», проводиться на основі зразків із будинку на Київській, 12, який має схоже оздоблення. З цим проєкт активно підтримує кафедра машинобудування і деревообробки «Чернігівської політехніки» та центр «Перемога». Загалом, значна кількість нових елементів уже виготовлена, пофарбована та чекає на встановлення. Аліна Євтушенко зізнається: однією з основних складностей роботи на Гончій, 92 є масштаб будівлі, а, отже, кількість фасадів, які потребують відновлення.
– Складнощі є деякі в зачищенні мережива основного фасаду, тобто воно в нас дуже тоненьке, виглядає павутинкою, сіточкою. Але це дуже цікаво. Це для нас виклик. Це дуже цікаво робити. Так само, як і зачищати рами вікон, бо вони тут об’ємні. Такі фігурні балясини теж доволі складні в роботі, але дуже цікаві, – уточнила Аліна Євтушенко.
Основна ж краса будинку розкривається з боку річки Стрижень, де розташований головний вхід із найбагатшим оздобленням.
– Раніше його дуже сильно закривав паркан, тому треба було постаратися, щоб розглянути всю ту красу. З власниками нам трошки вдалося дійти компромісу щодо зниження висоти паркану. І тепер відкрилося трішки більше оздоблення вигляду головного фасаду. Але так, потрібно не забувати: щоб оглянути основну красу, потрібно трішки зайти, походити, подивитися з того боку, – сказала Аліна Євтушенко.
Зовсім скоро будинок отримає новий ґанок, який оздоблять різноманітним різьбленням. Також планують відтворити дві втрачені віконні рами та забезпечити лівий край будинку двома десятками нових консолей на карнизі. Будинок чималенький, а тому роботи вистачає всім. Серед тих, хто долучився до толоки на Гончій і чернігівка Марія.
– Я люблю своє місто, люблю архітектуру свого міста. І мені приємно бути дотичною до такого крутого процесу і відчувати цей зв’язок між поколіннями. Тобто люди, які це будували, у них були зовсім інші технології, але вже була ця естетика, це бачення краси. А ми, користуючись сучасними технологіями, можемо продовжувати й давати життя цим дуже старим будинкам нашого міста, – констатувала Марія, волонтерка проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова».
Паралельно команда «Дерев’яного мережива Чернігова» готується до старту відновлення будинку на вулиці Варзара, 12. Роботи ж на Гончій, 92 волонтери сподіваються завершити до кінця літа.
