26 квітня 1986 року — день, що назавжди змінив історію людства. Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття.
Радянська влада намагалася приховати трагедію. Але приховати було неможливо: радіоактивна хмара накрила три чверті Європи, мільйони людей отримали небезпечні дози опромінення. Тисячі з них — загинули.
81 українське село і містечко стали безлюдними. Понад 90 тисяч людей змушені були залишити свої домівки. Їхнє життя розділилося на «до» і «після».
Чорнобиль — не лише трагедія минулого. Це — застереження майбутньому. Бо сьогодні, у 2025-му, під час війни, росія знову перетворює атомні станції України на зброю терору.
На початку повномасштабного вторгнення російські війська захопили ЧАЕС. Це був акт ядерного тероризму — замах на глобальну безпеку. Ворог не гребує розміщувати військову техніку навіть на території Запорізької АЕС — найбільшої в Європі. росія фактично використовує ядерну інфраструктуру як інструмент тиску. Перетворюючи АЕС на зони бойових дій, вона створює пряму загрозу нової ядерної катастрофи та ставить під удар безпеку всього світу.
Коли окупанти залишали Чорнобиль, вони захопили в полон 169 українських нацгвардійців. Більшість із них досі не вдома. Їх чекають рідні.
Сьогодні роковини Чорнобиля — не лише про минуле. Вони — про відповідальність. Про урок, який не має повторитися. Про пам’ять, що рятує.
