29 серпня. День, коли українці вшановують пам’ять всіх своїх полеглих захисників і захисниць, тих, хто віддав життя за право України бути, а її народу – жити вільно на своїй землі.
Син Наталії Хоменко, Сергій, взяв до рук зброю і став на оборону рідного Чернігова від самого початку повномасштабного вторгнення росії. Чоловік загинув за два дні до народження своєї єдиної донечки.
– Мій син в перші дні війни пішов одразу в тероборону записався і сказав: мама, хто як не я? І я думаю, що ми їх завжди повинні всіх памʼятати, тому що вони стояли за наше майбутнє, за нас, за Чернігів, охороняли нас всіх і віддали за це життя, – розповіла мама загиблого захисника Наталія Хоменко.
Цього пам’ятного дня живі квіти – на всіх міських кладовищах та під стелою на центральній площі Чернігова, а рідні воїнів, громада і мільйони українців у всіх куточках держави – єдині у вдячності та скорботі.
– Саме ці дні, такі як сьогоднішній день, це нагадування нам про те, що ми вільні і свобідні. Бо крім того, що Бог дав людині життя, то Господь дав ще людині і свобідну волю, свободу, право вибору, і ось ця війна, яка триває в Україні, ще раз і ще раз нам говорить, що волю, що свободу потрібно відстоювати, інколи її потрібно виборювати, інколи потрібно навіть жертвувати собою заради того, щоб її здобути, бо це дар Божий, і сьогоднішня війна не тільки за землю, не тільки за кожну частинку нашої землі, але і за те, щоб звільнити наше серце, наш розум від оковів, пут, якими ми були зв’язані сотні років, – зазначив настоятель Чернігівського кафедрального собору Святої Катерини Роман Кіник.
Цей день не єдиний, коли згадують захисників, загиблих у боротьбі за свободу, суверенітет і територіальну цілісність України, але особливий – нагода для всього суспільства зосередитися на вшануванні, та зробити все можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед, кажуть в інституті національної пам’яті.
Власне дата обрана не випадково: рівно десять років тому, 29-го серпня, відбулася одна з найтрагічніших подій в історії незалежності – вихід наших воїнів із оточення під Іловайськом, що водночас стала новою сторінкою української незламності. Попри порушення ворогом домовленостей, українські військові продовжили прорив із пастки та боротьбу. Їх шлях пролягав полями соняшників – тому цей символ з року в рік на серці, в пам’ять про сотні героїв, загиблих в Іловайській операції, та вже десятків тисяч в сучасній російсько-українській війні.
– Вони всі герої, всі герої, і той, хто навіть тільки один день повоював, але загинув, він теж герой. Наше суспільство і наша влада ніколи не повинні забувати наших героїв, а скільки таких героїв, яких могилок немає, і мабуть, вони ніколи не знайдуться, це дуже велика трагедія , – зауважила мама загиблого захисника Світлана Шпак .
Хвилиною мовчання та спільною молитвою у Чернігові в цей день вшанували всіх захисників і захисниць, скрізь, де вони знайшли свій останній спокій. За кожним з цих імен – історія, чимало ще не почуті і не розказані, але однаково важливі для всієї української нації, адже вони про нашу можливість жити сьогодні і завтра під синьо-жовтим стягом, а для родин про цілий світ і саме життя.
– Обов’язково ми повинні пам’ятати, тому що вони, ці діти, вони віддали своє життя за те, щоб захистити наше місто, щоб не пустити сюди орків. Інакше б, самі ви розумієте, що було, був би Маріуполь. Ми об’язані цим дітям, ми завдячуємо їм, і хай вони з богом спочивають. А наші захисники, захисниці, ті, що зараз захищають нас, та їм Бог здоров’я, наснаги, сил і снуровки, хай вони повертаються додому живі і здорові, до своїх матерів, до своїх сімей. Бо це дуже важко, коли ти хорониш свою дитину. Це неможливо забути, – наголосила мама загиблого захисника.
