Околиці села Киїнка. 28 лютого 2022 року росіяни обстріляли цю територію із реактивних систем залпового вогню «Смерч». Під прицілом касетних боєприпасів, що розлетілись на тисячі уламків опинився і поліцейський особливого призначення Андрій Нестеренко. У той день він разом із колегами на цих позиціях стримував ворога, що прагнув захопити Чернігів.
– Після першого вибуху одразу зрозуміли, що відбувся обстріл. Просто, ну, попадали, де можна було, біля забору. На жаль, не всі змогли підвестись, поранення отримали дуже багато. Зокрема, я знаю, що переді мною був заступник командира роти, отримав поранення в руку. Позаду мене був командир взводу, отримав теж поранення в стегно, – згадує ветеран російсько-української війни Андрій Нестеренко.
Не один день бійцю довелося провести в лікарні. На його долю випали важкі випробування із численними пораненнями по всьому тілу. У найкритичніший момент, коли будь-хто інший здався б, чоловік знайшов сили жити далі та поступово повертався до спорту, адже розумів, наскільки важливо ніколи не опускати руки. Цього Андрія і навчала професія поліцейського.
– Постійно до повномасштабного вторгнення, крім того, що було несення служби на певних об’єктах, певних нарядах, щодня ми займалися підготовкою. Це була як тактична підготовка, це була і фізична підготовка, це була і вогнева підготовка. Тобто в нас двічі на тиждень були стрільби, стрільби були в тирі, і стрільби були на полігоні. Тобто з більш автоматичної зброї там на полігоні вже стріляли, – розповів Андрій Нестеренко.
Враховуючи важке поранення, Андрія звільнили від служби в поліції. Проте жага служити та захищати Україну не полишила чоловіка.
– Працював після того, як уже звільнили мене зі служби, на вільнонайманій посаді. Але реформи, реорганізації відбувалися, з того часу рота об’єдналася ще з однією ротою поліції, створився батальйон. Зараз працюю в батальйоні поліції особливого призначення «Стрілецький» на посаді діловода, – зазначив Андрій Нестеренко.
Зараз у поліцейського новий етап життя. Він долучився до ветеранської спільноти «Серцевір» і разом із хлопцями, що під час виконання бойових завдань також отримали поранення — мандрує нашою країною, аби разом з іншими показати силу українських чоловіків на спортивних змаганнях.
– Я бачив в соцмережах , що відбуваються періодично змагання. Завжди я ставив вподобайки, коментарі писав, і мене запитували, чого не береш участь. Сказали зареєструватися – зареєструвався, зібрались, поїхали, виступили. У деяких дисциплінах, скажімо, я займаюсь у спортзалі, періодично їх виконую, вправи ті, то я розумів, що це таке, а деякі нові дисципліни, там, airbike, веслування, це було для мене нове, це настільки вимотувало після вправи, через кілька секунд ти відчував шалену втому. Здавалося, що все, я більше не можу, але проходить хвилин 10, відновлювалися сили, тому у всіх дисциплінах, що там були, брав участь, – уточнив ветеран російсько-української війни.
Так Андрію вдалося вибороти 4 призові медалі. І він уже готується до наступних змагань. Переконаний, українці – незламна нація і перемогти ворогу точно не вдасться.