У понеділок, 24 лютого, розпочинається Масляний або Масний тиждень. Триватиме він до 1 березня.
Це стародавнє слов’янське свято, присвячене кінцю зими і весняному пробудженню природи. Це дуже давнє свято, що передує Великому посту. У дохристиянську пору святкування Масниці було приурочено до весняного рівнодення, яке у ряду народів, що використовують сонячний календар, також було початком нового року. У цей час потрібно було, поступово відмовляючись від спокус, підготувати свою душу і тіло до покаяння, пробачивши образи і примирившись з рідними і близькими.
Загальновідомо, що в останній тиждень перед постом не можна вживати м’ясо, проте дозволяється їсти рибу і продукти з молока. Тому в народі Сирна седмиця отримала назву Масляна. До того ж, головний символ свята — млинці з маслом особливо смачні. Крім млинців головними атрибутами свята є народні забави і опудало Масляної.
За традицією, Масляний тиждень починається з понеділка і закінчується у неділю феєричним спалюванням опудала. Кожен день цього свята унікальний і наповнений глибоким змістом. У кожного з них своя назва і ритуали, які неодмінно потрібно було виконувати. Головна традиція Масляної – випікання млинців, що символізують сонце. Крім того, печуть оладки, пироги, сирники, пончики і булочки.
Понеділок – зустріч. У цей день закінчували підготовку розваг, ходили по гостях і випікали перший святковий млинець. Його традиційно віддавали біднякам – за поминання душ покійних.
Вівторок – загравання або, по-простому, сватання: в селі в цей день влаштовували оглядини. Час обрано неспроста – у Великий піст весілля грати було не можна, а от вже після Великодня, на Червону гірку, можна було і відзначити створення нової сім’ї. Тому молодь знайомилася під час Масляного тижня з далекосяжними цілями.
Середа – ласунка. В масляну середу матір дружини пече млинці і пригощає ними зятя. Вважається, що чим багатший її стіл, тим більше теща благоволила до чоловіка своєї дочки. Саме від традицій цього дня виник крилатий вислів “до тещі на млинці”.
Четвер – розгул. У четвер з розмахом починалася Широка Масниця. І, звичайно ж, жодний святковий тиждень не проходив без ігор: хороводи, пісні всім двором, катання з гірки, стрибки через багаття, кулачні бої, все це в супроводі пісень і танців. Але головна традиція – взяття снігового містечка. Діти і дорослі будували снігову фортецю, ділялися на дві команди – піхоту і кінноту – і починають гру. Піхота, як правило, захищає фортецю, кіннота ж намагається її зруйнувати.
П’ятниця – тещині вечірки. У цей день, навпаки, мати доньки сама навідуються в будинок до зятя, і той так само повинен нагодувати її символом Масниці. Причому приходить теща не одна, а з «товарками» – подружками, щоб похвалитися перед ними, яку повагу їй надає зять.
Субота – зовицині посиденьки. У передостанній день Масляного тижня молоді невістки запрошували до себе в гості родичів чоловіка, в першу чергу, зовиць. Якщо зовиці були незаміжні, то запрошувалися також холості подруги невістки. А якщо вже сімейні, то і подруги запрошувались ті, що заміжні.
Неділя – проводи. Народ починав підготовку до Великого посту. Просили вибачення у близьких, поминали померлих. Всю їжу доїдали, а що залишалося – спалювали. Ретельно мили посуд, а потім йшли в лазню. Завершувало свято урочисте спалення опудала Масляної, а попіл від нього розвіювали над полями, щоб прийдешній рік був врожайним.
