У Чернігівському ліцеї №22 з’явилася Алея пам’яті. Тут висадили десять кленів на честь загиблих у російсько-українській війні. Усього — 13 імен. Дванадцятеро з них — випускники, які стали військовими. Один — школяр, який загинув під час евакуації.
Присутні згадують кожного поіменно. Для родин — це не просто дерева. Це — біль, що не зникає. І подяка за пам’ять.
Наталія Ткаченко — мати Івана Придатка:
Головне, щоб пам’ятали, що хлопці пішли, за що вони пішли, що вони віддали саме найцінніше. А оця чудова молодь має зробити, просто зобов’язана зробити все для того, щоб діти, внуки, правнуки жили у справжній незалежній Україні.
Алея пам’яті – учнівська ініціатива — від першого слова до останньої стрічки на дереві. Щоб її реалізувати ліцеїсти збирали кошти, обирали тип саджанців, готували саму акцію.
Людмила Верба – директорка Чернігівського ліцею №22:
У нас працює в ліцеї шкільний парламент. І діти виступили з такою ініціативою, щоб створити таку висадити алею пам’яті.
Олександра Цибка – учениця Чернігівського ліцею №22:
Ми сиділи у шкільній бібліотеці і ми розуміли, що у нас зараз дуже важкий час. І ми знали, що у нас є загиблі випускники. Питання постало в тому, що нам треба кошти. І ми вирішили зробити шкільний ярмарок, тобто продаж смаколиків і так далі. Зібрали потрібну кількість грошей.
За виручені кошти закупили саджанці декоративного клену. Також аби кожен міг дізнатися більше про загиблих Героїв, учні разом з вчителями розробили електронну книгу пам’яті. Табличку з QR-кодом розміщено на самому початку алеї.
Серед загиблих — і школяр Олександр Шпилевський. Йому сьогодні було б 17.
Людмила Верба:
Він загинув у березні 22-го року під час евакуації. Вони з мамою евакуювалися до Анисова і там, в їхня машина була розстріляна. На сьогоднішній день він би навчався в 11-му класі.
В цих стінах вчилися їх діти! Для родин загиблих ця ініціатива від учнів та учениць особливо цінна та важлива.
Віра Лисич — мати Ігоря Лисича:
Внучка в нас вчиться тут. От скажемо їй де Ігореве дерево. Можна сказати так.
Дякуємо учням, дякуємо вчителям.
Ліцеїсти в свою чергу кажуть, не були знайомі особисто з кожним з тих, кого вшановують на цій алеї, але кожен з них став частиною їхньої пам’яті. Це не просто імена на табличках. Для них це символи мужності і справжнього патріотизму.
Вадим Компанець — учень Чернігівського ліцею №22:
Нехай кожен, хто пройде цією алеєю, він буде пам’ятати, що для нашого спокійного сьогодення хтось поклав своє життя. Це наш обов’язок пам’ятати і вшановувати загиблих героїв.
На згадку про цей день рідним загиблих подарували власноруч зроблені обереги – ляльки-мотанки. Вони у блакитно-жовтих кольорах, як і стрічки, що прикрасили дерева.
