Я – Уляна Терлецька, мама двох дітей, які навчалися дистанційно останні два місяці. Взагалі дистанційна освіта і онлайн освіта – це дещо різні речі, але сьогодні їх доцільно об’єднати в щось спільне. Якщо вам за останні два місяці, як учням, або вчителям, або батькам здавалося, що ви є учасниками якогось експерименту, то це не здавалося. Це був експеримент, і нажаль, цей експеримент можна вважати вдалим. Чому? Тому що ми всі з вами довели, що ми можемо пристосуватися до будь-яких умов. Вчителі зможуть самоосвітчуватися, навчатися, саморозвиватися аби зрозуміти, як ця нова освіта має працювати, щоб освіта стала результативнішою. Учні збагнули, що все, чого їм доведеться в житті досягати, вони будуть досягати самостійно. Тобто учні стали самостійнішими, зрозуміли, що таке дедлайн, як працювати з лімітом певного часу, яке дано для виконання завдання. Учні зрозуміли, що насправді вони дуже багато можуть самі. Батьки, нарешті, знайшли час допомагати дітям з домашнім завданням, поєднувати якимось чином роботу, домашні справи, допомогу дітям з домашнім завданням. І зараз, коли дивимось, як все починалося (з жахом згадуючи три тижні адаптації), ми розуміємо за два–майже три місяці дистанційної освіти, що тут так багато плюсів.
Моя думка про дистанційне навчання
