Сьогодні Чернігівщина попрощалася з чотирма земляками, які загинули у бою за Незалежність України. Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП.
Читайте також: Окупанти з мінометів обстріляли Семенівську громаду
У Ніжині 8 січня провели в останню путь солдата Валерій Сабардіна. Він народився 23 серпня 1974 року в Ніжині. У перід 1992-1994 років проходив військову службу в ЗС України, а з 1995-го по 2002-й рік працював водієм у різних структурах міста Ніжина.
З 2003 року Валерій працював в ДСНС України. З початком повномасштабного ворожого вторгнення чоловік долучився до складу одного з підрозділів територіальної оборони, а 18-го березня 2022 року знову потрапив до лав ЗСУ.
Службу ніс у військовій частині А7329 та разом з побратимами вірно захищав Батьківщину від ворожих окупаційних військ. На жаль, 1 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Соледар на Донеччині Валерій Сабардін загинув.
Поховали воїна на Алеї Слави у Ніжині. Вдома на нього чекали дружина та син.
У селі Галиця на Ніжинщині попрощалися з солдатом Олександром Калінічем. Він народився 21 березня 1983 року.
3 1989-го по 2000-й рік навчася в місцевій загальноосвітній школі. Захоплювався футболом, любив музику, був учасником народного самодіяльного оркестру сопілкарів Галицького будинку культури.
У 2000-му році Олександр вступив до Ніжинського Державного педагогічного університету імені М. В. Гоголя, з 2003-го по 2005-й рік проходив військову службу у військовій частині А1599. Після служби отримав диплом спеціаліста та працював менеджером на ТОВ ВКФ «Талісман ЛТД» у місті Бровари.
У березні 2022 року чоловік вирішив долучився до оборонців Батьківщини – спочатку потрапив до одного з підрозділів ТрО у Броварах, а після деокупації Київської та Чернігівської областей перевівся до лав ЗСУ, потрапивши до складу військової частини А1962 на посаду оператора радіорелейної станції взводу роти зв’язку.
На жаль, 29 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка на Донеччині Олександр Калініч отримав поранення, які виявилися несумісними з життям…
Поховали Захисника на кладовищі його рідного села. Вдома у нього залишись дружина та двоє донечок.
У Бобровиці 8 січня поховади старшого солдата Віктора Овчиннікова. Йому було 27 років. Навчався у Бобровицькому аграрному технікумі, а у 2014-му вступив до лав ЗС України на військову службу за контрактом. Після деміболізації працював промоутером, але у червні 2022 року знову долучився до оборонців Батьківщини, аби в умовах повномасштабної війни боронити кордони рідної землі.
Службу ніс у військовій частині А4010 на посаді стрільця-санітара та разом з побратимами віддано боровся за світле і вільне майбутнє українського народу.
На жаль, 29 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Залісне на Донеччині Віктор Овчинніков загинув, отримавши поранення, несумісні з життям.
Поховали Захисника на кладовищі міста Бобровиця. Вдома у нього залишились дружина, двоє діток, батьки та брат .
У Коропі попрощалися з молодшим сержантом Іваном Табірцом.
Спорт був окремою сторінкою біографії Івана, адже той був кращим у боксі, волейболі, силових дисциплінах – навчаючись у старших класах, проводив спортивні тренування з дітьми.
Після закінчення школи проходив військову службу у 25-й окремій повітряно-десантній бригаді, потім вступив у Глухівський педагогічний університет.
Інша частина життя Івана пов’язана з далекою африканською країною. Дужий, спортивний юнак певний час працював особистим охоронцем в Кенії. Після Африки повернувся до України, працював у Києві в охороні суду.
На захист Батьківщини чоловік став ще у 2014 році, боронячи рідну землю у складі 41-го Чернігівського батальйону територіальної оборони, а з першого дня повномасштабної війни разом зі старшим братом і батьком вкотре пішов боронити Україну від ворожих окупаційних військ.
Службу ніс у складі військової частини А3425 на посаді санітарного інструктора медичного пункту. На жаль, 5 січня 2023 року під час бойових дій у Соледарі на Донеччині Іван Табірца загинув…
Поховали воїна на кладовищі Малої Батьківщини. Вдома на нього чекали дружина і двомісячний синочок.
