У ніч з 13 на 14 січня українці відзначають старий Новий рік.
Це свято з’явилося через розбіжність юліанського і григоріанського календарів, яка становить 13 днів. Старому Новому року передує Щедрий вечір, 13 січня, а 14 січня – Васильєв день. Щедрий вечір або Васильєв, як його ще називають – збігається з українським народним святом Маланки. Це давнє свято. За християнським календарем-це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланки). Згідно з повір’ям, Міланка Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем, щоб сповістити господарів про наступні торжества. За давніми міфами, окрім сина, у всеєдиної Лади (мати богів в слов’янській міфології), вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Міланка. Коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Міланку й запроторив у підземне царство. Звільнив її богатир Безпальчик-Васильчик і одружився на ній. Тому на Щедрий вечір ще святкують Василя. На свято Маланки прийнято переодягатися у тварин і фольклорних персонажів. Дівчата, у масках або без них, усю ніч щедрують та ворожать. На Старий Новий рік хлопці також “водили Меланку”. Неодружений хлопець переодягається в жіноче плаття і стає “Маланкою”, а дівчина або жінка – в чоловіче плаття, як образ “Василя”. Серед дійових осіб – дід, баба, циган, циганка, коза, чорт. У масках і костюмах щедрувальники ходять від будинку до будинку і веселять перехожих танцями і жартами.
У давнину переодягнені йшли на роздоріжжя палити Діда, або Дідуха (сніп соломи, який стояв в хаті від Святого вечора до Нового року), а потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.
На новий рік посівальники (головним чином – хлопчики та молоді хлопці), ходили по дворах та обсипали їх зерном. Символічна «сівба» супроводжувалась жартами, сміхом та зверненими до господарів доброзичливими наговорами – посівалками. Для посівання використовувалися рукавиці, які наповнювали пшеницею, ячменем або житом. Господарі будинку або двору, згідно з традицією, мали пригощати посівальників. Це обіцяло їм добробут та удачу в новому році. Вважалося, що зерно, яке залишили посівальники, не можна вимітати з двору до заходу сонця. Посівати мають хлопчики, а дівчатка мають щедрувати. Посівальників зазвичай обдаровували солодощами або пирогами, а іноді – і грошима.
